Зеленський вписав себе в підручник.
Так переписують історію зелені нікчеми.
«ІСТОРІЯ УКРАЇНИ» для 11 класу: шкільний підручник чи ЗЕ-партійна агітка?!
Вперше прочитав про нього в статті Марії Воротило.
Тож і я вирішив переглянути, як автори описують період нашої історії від 1946 до 2024 року.
Про історичні неточності, особливу повагу до російськомовних діячів культури та ігнорування знакових особистостей національної культури, неповну або спотворену інформацію щодо політичного життя країни іншим разом.
Наведу лише один приклад.
Автори розповідять про наші обʼєкти в ЮНЕСКО і чомусь пропонують школярам лише частину із загального переліку.
Чому?
Але найбільше вражає політична заангажованість творців підручника для старшокласників. Якщо порівняти періоди життя новітньої України через діяльність всіх президентів, то впадає в око неприкритий пафос щодо визначного «реформатора», «дипломата» і «воєначальника» Зеленського та його команди.
Про діяльність інших президентів. - коротка інформація і 2-3 фото.
Про президента Зеленського розлогий матерііал і …8 фотосвітлин. Одна з найпоказовіших у цій пафосності авторів підписана так:
«Президент Володимир Зеленський, премʼєр-міністр Денис Шмигаль, голова фракції «Слуга народу» Давид Арахамія, керівник офісу Президента Андрій Єрмак і його радник Михайло Подоляк записали відеозвернення біля будівлі офісу Президента та повідомили, що залишаються в Києві виконувати свої обовʼязки. 25 лютого 2022 року»
Щоправда, на фото Арахамії та Шмигаля побачити не вдається!
Але найпоказовіше завдання для школярів під цим фото:
«Висловіть думку про важливість цього кроку для стійкості України на початку широкомасштабного вторгнення Росії».
Ще один приклад провладної гнучкості творців «Історії України» бачимо в розділі про діяльність Верховної Ради часів Леоніда Кравчука та Івана Плюща. Цей період проілюстровано фото Зеленського, який виступає у Верховній раді із Стефанчуком в президії?!
Ну і звісно «підручник» підтверджує ілюстраціями з Єрмаком, Стефанчуком, Рєзніковим…кому ми зобовʼязані дякувати за наше «щасливе майбутнє».
І найголовніше.
В шкільний підручник доречно вносити періоди завершених циклів історії та відповідно - відпрацьованих каденцій Президентів. Воно і логічніше й справедливіше.
А так виглядає, що хотіли написати шкільний підручник, а вийшла ЗЕ-партійна агітка!
Далі Марія Воротило (скорочено)
Питання:
Чому нові підручники для 11 класу почали дітям роздавати у кінці березня. Випускникам через два місяці склалати НМТ, а тут їм з таким «тадааам» пропонують нові теми для вивчення.
Чому ці підручники я не можу знайти онлайн - а ті, що знаходжу, відрізняються матеріалом від того, що дали моїм учням у їх школах?
І що мене найбільше гнівить - це те, що підручник завершується 2024 роком.
Між істориками є своєрідна домовленність - ми не обговорюємо професійно події, яким менше 5 років. Бо минуло занадто мало часу, ми ще не є об'єктивними, не всі наслідки можуть бути очевидними.
А якщо говорити про Україну - так такі «молоді» події є ще неймовірно тригерними.
А ще влада, яка керувала державою у 2020 році і далі - досі при владі.
Отже, у 11 класі ми тепер вчимо не тільки ковід, але і історію повномасштабної війни.
І це дивна ситуація - обговорювати з дітьми події, учасниками яких були ці ж самі діти.
▪︎ Важко говорити про Ірпінь з дітьми, які тікали звідти у 2022 році і бачили підрив дамби.
▪︎ Важко говорити з харківськими малюками, особливо із Салтівки.
▪︎ Діти з півдня переважно мовчать і нічого не коментують.
Весь цей матеріал проходить по всіх їхніх тригерах.
▪︎ У багатьох дітей загинули або поранені батьки, багато хто воює.
▪︎ Мені з ними навіть 2014 обговорювати не просто, а тут - Буча 2022-го.
А тепер увага, зараз буде найбільш скандальна частина допису.
Бо я не розумію, за якими критеріями обирали, про що говорити, а про що - ні.
От наприклад, ви всі прекрасно пам'ятаєте НЕ підготовку до війни. Пам'ятаєте, як з осені 2021 всі бігали, хвилювались, нервували через чутки. Як активізувались ТРО, скільки було навчань.
І яка спокійна була влада - із шашликами, планами на Великдень... а День Єднання пам'ятаєте?
Як закликали не поширювати паніку.
Як не була проведена евакуація (хоча б дітей!) з прикордонних територій, не закуплені ліки, майже повну відсутність укриттів.
У підручниках про це ні слова.
А варто, насправді, про це говорити, якщо вже ми піднімаємо на поверхню 2022 рік. І дітям варто запитати - а на їхню думку, враховуючи весь наш нинішній досвід, що треба було тоді робити?
І знаєте, якщо вже обговорювати цю війну - то я б хотіла її обговорювати з точки зору людей.
Бо ця війна про нас, про наші цінності, втрати, переоцінку себе, зміну світогляду.
Я б хотіла прочитати у підручнику хоч одну історію про убитих цивільних і митців у окупації.
А у підручнику тиша.
Розкажіть про волонтерів. Чому у темі про 2014 рік про них говоримо, а тут тиша? Хіба «повернись живим» не зробили чудо? Назвіть імена найвідоміших людей або фондів, які доклали значні зусилля, аби врятувати країну у цьому вільному падінні.
А ще я хочу почитати про військових.
Наприклад, про Залужного.
Чому єдина згадка про нього - це маленька фотографія і все?
Дмитро Марченко - врятував Миколаїв і він заслуговує більше, аніж 1 речення.
Або ж Да Вінчі - він би був класним натхненням для підлітків, а я жодного слова не знайшла про нього.
І ще багато інших.
Але все це зводиться до питання, яке я порушувала ще на початку допису.
Для чого писати про це - зараз?
Куди ми поспішаємо?
▪︎ Чому у 2025 році діти на іспиті повинні здавати матеріал про 2024?
▪︎ Чому підбір матеріалу саме такий.
▪︎ Чому ми говоримо про одних людей і мовчимо про інших.
▪︎ Чому опис нашої війни перетворився на сухий текст про «ті були там, ці були тут, тут побились, тут відступили, тут наступали»?
Чому мовчимо про не підготовку до війни?
Цей «підручник» - яскрава ілюстрація, що однією із фундаментальних проблем відновленої української державності, від 1991 року і дотепер є наглухо провалена система освіти. Зокрема гуманітарної освіти.
Усі, хто стоїть за появою ТАКОЇ подачі параграфу є довбані лизоблюдські покидьки.
Усі.
▶️Хто давав вказівку.
▶️Хто таке писав.
▶️Хто благословляв.
▶️Хто взяв до виконання.
Кінцеву відповідальність за цей смисловий теракт несе міністр освіти особисто.
Чому?
Ну, перш за все пика Зеленського і Єрмака, людей які провалили підготовку до великої війни, найбільш абсурдний вибір для ілюстрації ілюстрації країни, яка бореться. Це примітивний прогин, гидке малоросійське «сматрі, царь, как тєбя твої халопи любят».
Наприкінці навчального року вставляти якісь новації в підручник - дурь, невідповідність суті і візуального контенту - заангажованість і некомпетентність, ігнор наукової логіки «не чіпати найсвіжіших подій в силу браку достеменної інформації для осмислення і висновків» - відверта маніпуляція з метою спотворення реальних подій в головах дітей.
‼️Яка мета такої диверсії?
Іншого слова крім «вибори» в голові не народжується...
Хтось дуже хоче, щоб старшокласники не знали про шашлики, хамство у відповідь на попередження про підготовку Москви до атаки, показове нічогонеробство, втечу з Києва керівних органів, некомпетентність, дічайшу брехливість офіційних говорячих голів... і разом із тим дехто дуже НЕ хотів би, щоб молодь знала ХТО НАСПРАВДІ і як втримав країну.
Чи слід зі старшокласниками говорити про події повномасштабної війни?
Так.
Але не в такому форматі, не із такими акцентами.
Чи готове суспільство чесно говорити про події останніх 5-6 років?
Ні.
Чи можливо викладати абсолютно відкрито і прозоро історію війни, яка ще триває?
Ні.
Надто багато грифованої інформації.
Чи можна поєднати незакінченість війни і потребу пояснити школярам підгрунтя війни, попередні етапи, логіку агресора і перебіг загальновідомих подій перед і під час?
Так.
Зокрема для розвіювання міфів.
Але в ОПі не хочуть руйнації міфів, їм треба добудувати свій міф про найвеличнішого і ретельно вкрити його бронзовою фарбою в кілька шарів.
Нам потрібна докорінна реформа освіти. Особливо гуманітарної. Справжня, а не ритуальні танці із педагогічним бубном.
Це настільки шокуюче-ницо.
Тобто хлопець чи дівчина, які старанно перечитають цей витвір пропаганди, на серйозних щах сприйматимуть за героя не свого батька, який залишив у окопі все здоровʼя і шмат життя, а незламний образ «Боневтіка».
Ми, дорослі, щодня «читаємо» такий же підручник новітньої історії, призначений для зрілої аудиторії.
Хіба ні?
Цей підручник пишуть Валентин Гладкіх і Наталя Мосейчук, «Ісландія» і Джокер - пропагандисти, які легко покладуть на лопатки російську пропаганду.
Недавня історія свідчить, що з часом життя відновлюється навіть у місцях, які зазнали ядерного бомбардування.
Та після бомбардування пропагандою країна не має майбутнього на кілька поколінь.
Це по-справжньому найстрашніша зброя по силі нищення здорового глузду, уміння мислити, адекватно сприймати реальність.
Не знаю, у який день якого місяця і якого року приймалося рішення про майбутнє президентство Зеленського.
Та я впевнена на 100%, що це рішення приймалося на самому дні пекла.
. . .
ТК Зола
Марія Воротило
Віталій Гайдукевич
Svitlana Samarska
