Здається все пояснив в інтерв’ю виданню «Швидко та точно». Але продовжують питати про події на фронті і особливо в Курській області. Тому розтлумачу окремо.
Для початку. Обстановка наразі така. Якщо фронт от просто стабілізується, для Москви це буде ніяк не успіх. Це буде величезна проблема. Бо захід ЗСУ в Курську область справді сильно вдарив по залишках громадської думки в Росії. У них воєнкори та ведучі у Соловйова вже накидаються на керівництво Росармії. Про що це говорить? Про сильне незадоволення політичного керівництва РФ діями військових. Що у свою чергу свідчить – захід ЗСУ в Курську область сильно збурив російську громадськість, якій роками розповідали про «другу армію світу», і яка не розуміє – що відбувається? Очевидно, Москва мусить вибивати ЗСУ з Курської області – але вибити не може бо бракує сил.
Виходячи з цього я даю два варіанти подальших подій. Перший – командування ЗСУ стукаючи по цьому болісному курському нерву таки добивається того, що Москва зупиняє наступ на Покровському напрямку і перекидає значні сили на Курський напрямок, їх фронт на Донбасі і біля Запоріжжя слабне. Далі ЗСУ цілковито можуть піти в контрнаступ, прорвати фронт і повторити успіх Харківщини 22-го. Не питайте мене як – не скажу. Повторю лише те що пишуть Z-блогери, резерви у нас все ще є.
До речі, спеціально для гіпотетичного «товариша майора», який читає – я знаю. Якщо свого розуму додуматися до такого бракує – використовуйте ідею. Дарую. Питання в тому, як витягти російські війська з Донбасу. ЗСУ наразі під Курськом активно маневрують – це чудово.
Варіант другий. Москва переграє нас, забиває на Курську область, досягає успіхів на Донбасі і примушує нас там витратити свої резерви – а потім займається Курською областю. В такому разі у нас все дуже-дуже погано.
Оцінити який з варіантів спрацює я не можу. І більшість журналістів не можуть. Аби таке оцінювати треба мати стільки інформації, скільки мають Сирський з Брагілевичем. Я стільки не маю. Але й того що я бачу мені вистачає аби припустити можливість військового успіху для ЗСУ. І чорт забирай, як би я не ставився до чинної влади, але успіху армії моєї країни я бажаю щиро і відверто.
Проте. Якщо проект наступу в Курську область спрацює, відволіче ворожі сили і дасть результат – це буде грандіозний успіх з усіма витікаючими. Тоді влада стане красунчиками, а всі хто нині критикує наступ на Курськ перетворяться на балаболів і зраднюків. А от якщо не спрацює – наступ у Курську область зразу стане авантюрою і практично зрадою, яка зжерла резерви й ресурси та зумовила втрату чималих територій. Реальність така – збільшенням обмінного фонду втрату значних територій Донбасу виправдати не вийде. А владі і без цього пригадають дуже багато – не сумнівайтеся.
Це теж для «товариша майора», аби розуміли міру ризику і можливі наслідки. Краще я скажу це зараз.
От така моя оцінка, в кольорах і барвах. Або – або. Ситуація зараз у нас як на терезах, щось переважить – а щось ні.
Гіркін віщував що у жовтні ЗСУ здійснять наступ на Чонгар? Ну, не факт що на Чонгар, але шанси існують. Чи будуть вони реалізовані – скоро побачимо.
Що робити нам? Те що й робимо. Працювати. Кожному на своєму місці. На перемогу.
