Видання не згодне, що члени Палати представників намагаються припинити допомогу Україні. Але в Америці існує двопартійна, змагальна політична система. Це не політика примусової одностайності. Ніщо й ніколи не минає без опору.
Джо Байден був прихильником України лише в порівнянні з ренегатами з Республіканської партії. Але Байдену слід було бути більш заповзятливим у перші дні, коли Путін був спантеличений невдачею. Проте, політика Байдена була підозріло неповороткою завдяки раднику з національної безпеки Джейку Саллівану, який казав: зберігайте низьку значущість конфлікту для американського виборця.
Заморожений результат у корейському стилі, можливо, і був метою Байдена з самого початку. А тепер виходить репортаж Washington Post, який докладно описує «секретний» план Дональда Трампа, який, по суті, говорить про те саме.
Трамп не має фіксованого напрямку. Йому потрібні результати, які прославлять Трампа. Крапка.
Велике мілководдя у цьому конфлікті — це не інтереси Росії, а інтереси України. Уряд Зеленського не бажає пояснювати своїй громадськості, що навіть якщо російські війська якимось чином вдасться вигнати, це буде тимчасовим результатом.
Україна — слабка держава. Вона не хоче говорити зі своїм народом про реальну ціну перемоги та довгу холодну війну, поки Росія не зміниться, але й не хоче закликати свою молодь у бій.
Держава Путіна теж є слабкою. Бюджет Кремля вказує на те, що його зусилля мають досягти піку цього року.
Колективний Захід теж виявляється слабким. За рахунок ВВП, що перевищує російський у 20 разів, НАТО могла б зупинити конфлікт вже завтра, виписавши великий, але доступний чек, щоб позбавити Путіна надії на подальше просування.
У цій ситуації Трамп, якщо сказати трохи спрощено, є високий ризик і висока нагорода, а Байден — низький ризик і низька нагорода. Насправді важко побачити щось хороше в будь-якому випадку.
Управління США останніми війнами не повинно викликати у виборців довіри. Якщо не буде якогось джокера, я (автор статті) б порадив європейським друзям України бути готовими до тривалого періоду, протягом якого США не зможуть забезпечити лідерство в умовах світових небезпек, що зростають.
❗️Це вам трошки холодного душу. Я не зовсім згоден з песимістичними настроями автора, але виключити того, що Європі доведеться перекласти на себе основний тягар цієї війни, не можу. Свій кредит та зброю від США ми цього року отримаємо, а от стелю можливостей чи відстороненості Вашингтону побачимо тільки після виборів.
