Після емоційного звільнення президентом всього Генштабу на чолі із Залужним і призначення на їх місце воєнних з меншим стратегічним досвідом і знаннями, а міністром оборони – помічника народного депутата, потрібно оцінити здатність української владної команди до конкуренції протистояння з російською.
Це принципово важлива частина стратегії ведення і проектування війни, маючи за спиною недоступні Росії переваги у вигляді практично гарантованої й потужної комплексної допомоги союзників на чолі з США.
Навіть якщо це малоймовірно, бо президент Зеленський (в силу свого характеру) не готовий до реформи своєї різнопланової команди, то реальність може змусити його це зробити. Якщо не буде пізно.
Україні потрібна стратегія воєнної економіки, яку не здатні запропонувати нинішні урядові чиновники. Разом з ОП.
Якщо це роблять Росія, Європа і США, то Україна мала це зробити першою. Нам погрожують, що тоді нам прийдеться затягнути ремні аж до 5 позвонка.
В дійсності Офіс та Уряд пропонують примітивну і небезпечну фіскалізацію та підвищення цін у майже всіх монополіях. Це шлях до стагнації та тінізації економіки та стрімкого погіршення життя українців, які донатять та волонтерять.
Потрібен свіжий інтелект нових технократів, прагматичні й цілепокладні ідеї та нові технології створення мотиваційної моделі економіки з ліберальними ринками, швидким та захищеним обігом грошей в умовах зрозумілого сценарію війни.
Опір подібному, відмова від зміни економічної стратегії для одночасного забезпечення армії ресурсами й розширення інвестицій, ліберальних ринків, збільшення мотивованих платників податків тощо – є класичною ознакою ефекту Даннінга-Крюгера. Когнітивного упередження.
Люди зверхні, вважаючи свої здібності вище за пересічні, але їх низька кваліфікація приводить до помилок і поганих рішень. Проте їх некомпетентність не дозволяє це усвідомити. Безкінечний біг по замкнутому колу.
Врешті, подібне приводить до синдрому самозванців, яких може набратись ціла армія.
Оточення президента Зеленського, на жаль, працює, як команда політтехнологів, які зосереджують весь креатив ідей на підтримці його рейтингу, а не на пріоритеті державних інтересів. Таку команду реально неможливо замінити, не входячи у виборчу кампанію, яка неможлива.
Інакше, вона б скористалася логікою «плану Маршала» і японським «економічним генштабом», який був навʼязаний японцям американцями силою, створенням макроекономічної політики «лінії Доджа».
Нею скористався не лише Лі Куан Ю, який створив із «території піску» азійського тигра, але й Аугусто Піночет, який найняв «чиказьких хлопчиків», які придумали не лише «шокову терапію». Тобто, скорочення грошової маси й урядових витрат, масивну дерегуляцію ринку і лібералізацію зовнішньої торгівлі.
Однак перетворили Чилі за 5 років в «економічне диво» із щорічним приростом економіки на 6,6%. Це були ідеї Мілтона Фрідмана. На принципах самозабезпечення валютної рівноваги шляхом вільної гри ринкових сил.
Розширення функцій держави на ринках веде до їх комплексної дестабілізації й неминучої кризи. Справа не тільки в його теорії монетаризму, у противагу кейнсіанству, який вимагає контролю за оборот грошової маси, що зараз гіперболізовано використовує український уряд і НБУ.
Команда президента не шукає балансу між розвитком і обмеженнями в умовах війни. Вона лише гарячково закриває фінансові діри й відчайдушно захищає свій кормовий стіл.
Владімір Путін слабне. В Росії все менше ресурсів і можливостей для продовження континентальної війни. Невідомо, як довго Україна буде протистояти власному воєнну, економічному і психологічному виснаженню.
Потрібно шукати точку перелому в цій війні. І вона може бути лише на полі бою. Для цього потрібна енергія не лише президента Зеленського, але й фінансово-економічного стратегування, дипломатичного натиску, а не відступу ідей, які обʼєднують українців і союзників. Але не розколюють єдність.
США і союзники вічно підтримували слабких, ненадійних, непрозорих і не здатних до рішучої боротьби за власний прогрес.
Але ніколи, ніколи, ніколи, як сказав Байден, не відступлять від підтримки сильних, відкритих і прозорих та ментально близьких українців.