Як цікаво слідкувати за авторитарними країнами.
Китай. Сучасність. Криза. Продажі нерухомості різко впали (тільки за вересень на 19%).
Віялові відключення світла (як у нас у кінці 90-х). Карочє, все йой.
Але доблесним західним журналістам у Китаї розказують таке:
- Я вірю, що наш уряд знайде рішення і зовсім не переживаю – зізнається Соу Чен Гуан, 30-річний підприємець із Хух –Хото.
І там ще багато чого і багато такого і таких.
Всьо харашо, прєкрасная маркіза.
Воно лише неясно, це Соу Чен Гуан заявляє себе підприємцем? Чи є ним насправді? Бо може він якраз капітан місцевої сигуранци?
І от побачиш їхнє телебачення – і все добре. Почитаєш державні газети – скоро комунізм.
Підеш по вулицях – побачиш, що ще минулого місяця у них весь рис по магазинах розмели.
Воно то так: Всьо харашо. Але рису і лапші треба прикупити. Бо там ще живі свідки Великого голоду у Китаї 1959-1960 року.
І в магазинах усі, хто вірить, що все буде Ок – скуповують продовольство. Паніка. Пусті полиці.
Але ж це саме те, що подобається Арахамії в ім’я Найвеличнішого.
Це він недавно заявив, що треба нам наслідувати Китай.
Бо у нас є ще люди, які звинувачують владу. А в Китаї все простіше.
Відключення? Слава партії!
В магазинах пусто? Слава Сі Цзіньпіну.
Ось ідеал. І до речі: там теж керівники партії – слуги нації. Популізм кругом однаковий.
Слуги хочуть переймати китайський досвід.
До речі, страшно ще й тому, що диктатор Сі Цзіньпін, щоб відволікти увагу китайців – може почати маленьку побідоносну війну проти Тайваню.
Коротше: Афганістан, Тайвань і Україна – три місця небезпеки у сучасному світі.
Планета стає маленькою.
