Минула третя доба відколи українці мужньо і мудро боронять свою батьківщину. Мужньо, бо героїзм наших воїнів і добровольців ТРО викликає непідробний захват. Мудро – бо всі хто був неготовий оборонятися, або боявся за рідних, з небезпечних зон уїхали. Тепер вони не заважають тим хто захищається. А ті хто залишилися – допомагають захисникам. Навіть добрим словом.
Цікаве спостереження. Знаєте хто зараз справжні герої оборони, про яких ніхто слова не згадає? У Києві – працівники Київводоканалу, енергетики і працівники зв'язку. Незважаючи на військову загрозу і бої у передмісті (образно скажемо) в місті працюють світло, мобільний зв'язок і є вода. Хай йому, я вчора коли завів машину і почув з динаміків своє любиме «Радіо-Рокс» був розчулений. Пожежники попри все їздять гасити пожежі. Рятувальники приїздять на виклики. Всі на своїх постах. Всі роблять те що мусять.
І так, вкотре переконався, що найбільш спокійне місце на війні – власне фронт. Там менше часу думати про дурниці і поруч багато людей зайнятих тим самий що й ти. Це єднає.
Тепер про обстановку. Я не буду зараз нікого обнадіювати – ситуація важка. Ворог захопив Нову Каховку, і підірвав дамбу, що перекривала воду до Криму. Ідуть бої у Харкові, Сумах та на околицях Києва. До міста проривають ворожі ДРГ. В місті оголошена тривала комендантська година, і це не жарти – тероборона і нацгвардія нищать московських диверсантів.
Наразі визначився найбільш загрозливий напрямок – з Кримського перешийку на Маріуполь. Підтверджується той план, який я називав раніше, програма-мінімум Москви – суходільний коридор на Крим. Олексій Арестович вчора повідомив що українське командування знає про цю загрозу і адекватно реагує. Я щиро сподіваюся що так воно і є. У професіоналізмі наших генералів я не сумнівався навіть тоді, коли цькувати генералів було модою.
Перший удар ми витримали. Наступає час реагування. Тепер все залежить від українського командування. Зараз треба зірвати намір Москви прорватися на Маріуполь з двох боків. Я маю кілька варіантів розвитку ситуації але не казатиму жодного, бо переконаний – у Генштабі і знають більше, і на предметі знаються краще за мене. Не мені їм радити. Простим же людям скажу таке. «Генерал завжди правий. Якщо генерал неправий – дивися пункт перший», для нас зараз не анекдот, а нагальна потреба часу. На війні своєму командиру треба просто вірити.
Ще одне лихо – ворог зараз буде давити нас просто вогнем. Так було в Новоазовську, коли українські війська втримали позиції, але ворог примусив до здачі міста бо почав розстрілювати житлові квартали. Позбутися цього можна тільки контрнаступом наших військ, але для цього треба ворога достатньо виснажити. Так що триматися нам доведеться.
З хороших новин. Росію таки відключать від SWIFT. Летальну зброю нам надсилає вже навіть Німеччина. Фінансовий директор Газпрому наклав на себе руки, а це дивовижний сигнал. Про «ефективне» господарювання в Газпромі писав в тому числі і я, схоже зараз воно проявить себе в повний зріст – та так, що охреніє й саме Пуйло. Бо якщо навіть Соловйов заговорив у ключі: «Навіщо воно все мені треба?!» — це показник.
Тримаємося. Не панікуємо. Читаємо тільки перевірену інформацію та ігноруємо медіа-смітники від яких смердить лаптями.
І пам'ятаємо. Все це – той вогонь який перетворює народ на націю. Ми вистоїмо. І ми переможемо!
Наше майбутнє – дивовижне!
