Подія ця сталась дуже і дуже давно — на зорі європейської історії в далекому 401-му році до н.е.
Досить чисельний загін із десяти тисяч грецьких гоплітів (важкоозброєних піхотинців), найнятий спадкоємцем перського царського престолу Кіром Молодшим, здійснив разом із його армією швидкий перехід через усю країну в бік столиці — Вавилону — задля утвердження молодого спадкоємця на престолі царя царів великої Перської Імперії.
Але, як це часто буває в історії, «Вавилон за три дні» не вдався і молодого царевича в сутичці зненацька прирізали. А його велика армія прямо на очах офігівших греків або перейшла на бік супротивника, або весело розбіглась по домівках. При цьому грецькі гопліти не встигли, навіть, толком вступити із кимось у бій. Не кажучи вже про отримати платню за свою службу.
Укріпившись табором на пагорбі, кинутий напризволяще в чужій країні та звідусіль оточений багатотисячною армією персів, грецький загін почав думати, як бути далі.
Спершу, аби їм дозволили просто відбути на батьківщину, греки хотіли домовитись — підписати шото типу стамбульських домовленостей чи, як зараз актуальніше, таку собі угоду про рідкоземельні метали. Командири греків прийняли запрошення перських воєначальників і в повному складі прибули в перський табір для переговорів, де їх... просто взяли й перебили. Повністю все командування.
І що, на Вашу думку, вирішили робити обезголовлені та шоковані грецькі воїни в оточенні десятків тисяч ворогів у тисячах кілометрів від рідної Греції?
Може, скласти зброю і здатись?
Може, кинутись в шаленій люті на ворожу армію та продати своє життя задорого?
Ні те, ні те — греки прийняли єдине правильне та раціональне у тій ситуації рішення: ТРИМАТИ СТРІЙ!
Тримати стрій, як би не було важко. Тримати стрій, якою б безнадійною не була ситуація. Тримати стрій, щоб вижити та добратись додому.
Греки на загальних зборах переобрали своїх командирів, вишикувались фалангою — щит до щита, плече до плеча та у повних обладунках, наїжачившись списами, вирішили... просто піти додому. Самостійно. Пішки.
І у них це вийшло.
Після багатьох місяців поневірянь, мужньо відбиваючи постійні напади перських військ, тонучи в річках, мерзнучи на гірських перевалах та здобуваючи їжу в сутичках із місцевими дикими племенами, греки таки дійшли до омріяного теплого узбережжя Понту Евксинського (Чорного моря) та на кораблях відпливли до своїх рідних міст. І хоча під час походу вони втратили дуже багато своїх побратимів, дякуючи безпрецедентній стійкості, єдності та дисципліні мету було досягнуто.
Досягнуто саме завдяки тому, що в найскрутніших ситуаціях грецькі гопліти не піддались паніці, а просто ТРИМАЛИ СТРІЙ.
Бо що таке грецька фаланга, яка у ті давні часи вважалась майже непереможною? Це бойова формація, щільний бойовий стрій важкоозброєних піших воїнів, кожен із яких прикривав щитом не лише себе, але і товариша поряд. Воїн у фаланзі був взаємозамінним і міг завжди розраховувати на побратимів, які в будь-який момент могли його підстрахувати чи підмінити. Це створювало в бою неабияку атмосферу братерства, єдності та рівності.
Тому дуже багато дослідників саме наявність фаланги вважають основною причиною виникнення демократичного управління в давньогрецьких полісах (містах) та причиною виникнення демократії, як форми державного устрою, в цілому. Саме щільний бойовий стрій — фаланга, де доля битви залежить від кожного у строю, робила зі звичайного обивателя ініціативного громадянина, готового приймати рішення та брати на себе відповідальність. Стояти у фаланзі — це була не лише честь, але й обов’язок кожного громадянина грецького поліса, якщо він хотів брати участь у житті свого міста.
Стояти у фаланзі і ТРИМАТИ СТРІЙ.
Сьогодні уже рівно три роки, як Україна тримає удар однієї із найбільших армій світу.
Більше того, за ці роки проти України було все: в нас не вірили, нам заважали, нам відмовляли в підтримці.
А якщо і підтримували, часто робили це або запізно, або в малих кількостях.
За ці три роки проти нас стали воювати Іран, Північна Корея та той же Китай, що економічно підтримує Росію. Більше того, проти нас став вести підлу і брехливу політику новоспечений американський король... вибачте, президент. Одним словом цілий клуб ядерних держав, на чолі кожної з яких стоять самозакохані царьки, проти всього-на-всього однієї України. України, яка їм усім муляє завдяки своїй стійкості, незламності та гідності.
І що нам залишається робити у такі надзвичайно важкі часи? Скласти зброю і здатись? Чи, може, кинутись в шаленій люті та продати своє життя задорого?
Відповідь ви знаєте:
ТРИМАТИ СТРІЙ!
Україна, як будь-яке демократичне суспільство вільних людей, встояла і стоїть дотепер виключно своїм горизонтальним зв’язкам — виключно тому, що ми, українці, до сих пір тримаємо стрій.
Військові та волонтери.
Бізнес та держслужбовці.
Політики та громадянське суспільство.
Журналісти та лідери суспільної думки.
Діаспора та ті, хто залишився вдома. Інтелектуали та роботяги.
Еліти та прості громадяни. Кожен на своєму місці.
На своєму місці у фаланзі із назвою Україна.
ТРИМАЄМО СТРІЙ.
І готові у будь-який момент підмінити товариша поряд.
Можливо, не так тримаємо, як би це хотілось.
Можливо, робимо помилки та часто влаштовуємо внутрішні срачі.
Можливо, час від часу піддаємося зневірі та паніці.
Але Україна до сих пір стоїть.
Україна — живе.
Україна — б’ється.
Саме завдяки усім нам. Тому...
...Ви знаєте, що робити.
