І ніхто й не помітив, що була 105-та річниця лєнінського комсомолу.
Ну і слава Богу!
Комсомол пам'ятають ті, кому 50+.
Нічого не можу сказати про комсомольців 40-х років. Може хтось і щиро вірив.
Для мого покоління, хто вступав у комсомол у кінці 80-х - комсомол був таким собі обов'язковим пунктиком.
Я вже, пам'ятаю, прочитав Архіпелаг ГУЛАГ Солженіцина і був переконаним антикомуністом у 16-ть років.
Але моя мудра мама говорила так:
- синок, хоч люби комуністів. хоч ні, а в інститут поступати треба. А не комсомольця - не візьмуть в інститут. Тому тримай дулю в кишені і йди вступай до комсомолу.
Так у нас виховували конформізм. Комсомол в умовному 1991 році був чимось таким, що виносили за дужки. Пофігу на твої переконання. Усі дивилися термінатора. американські комедії, мріяли одягтися в усе західне. Пофігу було на кремлівське політбюро. Але комсомол мав бути.
А як рухнув СССР - комсомол тут же здох, наче й не було.
Ну, може хіба якісь бабулі ностальгічно згадували його. А молодь не плакала.
Пам'ятаю, як говорили мої пітєрські сослуживці у 1989 році, коли їх замполіт на коробці питав:
- ви камсамольци?
- нєт, товаріщь капітан втарова ранга. Ми стариє, правєрєниє в баях піанєри.
І я їм заздрив. Що вони змогли послать нафіг комсомол, а я ніт. Бо маму послухав.
Потім все життя відмовляв молодь вступати в проурядові партії.
Особливо у регіонали. Казав: ви молоді, раз вступиш - і клеймо на все життя.
Так само зараз застерігаю вступати в Слуги. Тим більше, що на наступні парламентські вибори вони можуть зробити ребрендінг. Тому краще не марати резюме. Навіть для кар'єри.
І взагалі, пам'ятайте: камсамоли, регіонали, слуги приходять і відходять. От тільки за моєї пам'яті.
А Україна лишається. Ось уже тисячу літ.
Слава Україні!
