Січень 1919 року. Після арешту полковника Болбочана до Києва добиватися правди прибуває один з його офіцерів, Никифор Авраменко. У своїх пошуках доходить до Володимира Винниченка, тоді - голови уряду. Попутно його вражає шквал емоцій і звинувачень на адресу військових командирів. "Зрада", як сказали б нині.
Винниченко його "заспокоює" - "це все треба зробити, а як буде зроблено, то можна і відвернути"....
За пару тижнів буде здане Лівобережжя, армія розійдеться по отаманах... УНР почне стрімко втрачати легітимність і силу, аж поки не дійде до знаменитого вагона, у якому сиділа Директорія.
1926 рік
Винниченко давно у Франції, пише "Відродження нації", Україна під ярмом більшовиків, уже пережила один голод, попереду Голодомор. В'ячеслав Липинський, який у 1919 році склав повноваження посла України у Відні на знак протесту проти розстрілу Болбочана, видає "Листи до братів-хліборобів". Де виносить чимало вироків українським політикам - за дріб'язковість, політиканство, відсутність бачення перспективи...
1938 рік.
Один з отаманів, який врешті скінчив червоним командиром, передсмертно хрипить - "Я проклинаю..той день і час, коли підпорядкувався наказові Льва Троцького....а не пішов з Петлюрою...." Свідком того хрипу стане Іван Багряний і відтворить його у "Саді Гетсиманському". Рівно ж відтворить останній вірш на стіні київської тюрми Михайля Семенка - "Тяжка неволя В рідній хаті!". Такого модерного і такого безпечного Семенка, зосередженого на поетичних експериментах і дискусіях про майбутнє культури....
1933...1954
Нащадок царських генералів, зросійщений німець Юрій Шевельов записується українцем. У рік Голодомору.
А в 1954 році він пише - "Три головні вороги України - Москва, кочубеїзм і провінційність".
ВІн ще не знав, як знищить його народ тоталітаризм...
Невже знову, у помсту за політиканство Винниченків і безпечність Семенків осамотнілий Липинський на гроші Митрополита має писати свої пророцтва власному народові?....
Розумному досить. Дані під змінні образів самі підставите.
