Моє особисте ставлення до нинішньої влади чітке та однозначне, воно ні разу не змінилося з 2019 року, тому що не бачу ніяких причин для змін.
Те, що на період війни у мене увімкнений режим певної самоцензури на цю тему, не означає рівно нічого.
Але останнім часом бачу дійсно фігову тенденцію розганяти запоребріківські наративи, які закликають за будь-яку ціну "гетьнути" владу, і от тоді буде мир, спокій, кінець війні і 4000 євро зарплати вчителям.
Одразу згадую Кучму з його "Це ж було вже". Коли було? А у січні-квітні 2019 року, пам'ятаєте?
"Хай хоч з чортом, але без Порошенка".
"Навіть Путін кращий за нього".
"Якщо не буде кому наживатися на війні, війна припиниться".
І так далі.
Так ось, дорогі мої котики і киці.
Критикувати владу - необхідно, це правильно у всі часи.
Але треба чітко розуміти межу між конструктивною критикою і розповсюдженням кремлівських гасел. Якщо перше - потрібно, то друге - категорично неприпустимо.
Я особисто не згоден прибрати цю владу ціною втрати державності, от зовсім не згоден.
Більше того, якогось вірного системного рішення зараз немає. Є та влада, яка є, що обрали, те і маємо. Заклики до майданів і інших актів масової непокори - вибачте, але в сад. Втрата управління навіть на пару діб в умовах війни - це катастрофа, навіть такого управління як у нас.
Що я пропоную? Пропоную те, що і у 2019 - думайТЕ.
Думайте, де межа між вашими емоціями і шкодою державі.
До речі, дуже радує той факт, що вищевказаний Петро Порошенко теж це розуміє, має державне мислення і тому веде доволі стриману інформаційну політику по цьому питанню.