Не знаю, для кого там ця стаття стала якимось "холодним душем", мабуть, лише для якихось маминих вишенок, які від війни такі далекі, як ескімос від баобаба.
В принципі, в статті зазначені абсолютно очевидні для всіх військових речі.
Так, противник у нас більший. Ресурсів у нього більше. Живої сили у нього більше. Техніки у нього більше. РЕБ у нього сильний. І так далі.
Що з цього ви, блін, не знаєте майже за два роки повномасштабної війни?
Чи можна якось переломити хід війни на нашу користь? Так, можна, і у статті сказано як саме. Історія знає багато прикладів, коли менші перемагали більших. Але для цього потрібно створювати перевагу у чомусь іншому, от і все.
Зазначу від себе.
На найближчі десятиліття (а може й на століття) Україна має стати однієї з наймілітаризованіших держав світу, незалежно від того, станемо ми членами НАТО чи ні.
Так наше майбутнє - шлях в НАТО, це безумовно.
Але іноді я думаю про те, чи стримало би Росію наше членство у цій організації - і дуже не впевнений, що так.
Але альтернативи поки що немає, тому лишається тільки дбати про свою армії і розбудовувати її.
І для цього важливим елементом є вплив соціуму. Якщо суспільство знову забуде про армію (а таке вже було не раз), то до граблів варто буде прив'язати сокиру.
У зв'язку з дуже небезпечними вкидами про те, що "параміріцца", згадав ще одну нашу національну особливість.
Ми не вміємо і не любимо грати вдовгу.
Так, ми дуже швидко мобілізуємося, в нас неймовірна здатність до самоорганізації, ми на початковому етапі стаємо надефективними (доведено весною 2022), але коли нема швидкої перемоги і процес затягується - нам стає не цікаво і хочеться сісти та заспівати сумних пісень.
Росія, повірте, це вже врахувала і тому намагається перевести війну в "окопний" стан.
Що таке перемога у сучасній війні?
Ні, це не розгром армії противника, зараз не часи Наполеона.
І навіть не захоплення якихось території противника, зараз не Друга Світова.
Перемога зараз, як нам каже воєнна наука, це зламати волю противника до продовження війни.
І от саме зараз це хочуть зробити, причому не військовими методами, а методами інформаційними, з середини.
Тим більше, що таке вже було в нашій історії. УНР десь так і програла, на жаль.
Наша задача - не вестися на російську пропаганду, служити в армії, воювати, допомагати армії і вірити в перемогу навіть тоді, коли віри вже нема.
Пафосно, але так як є.
Доречі, хто хоче допомогти з ремонтом транспорту, реквізити нижче.
Рульові трубки ще не замінені, рама не залатана, радіатор та бак течуть - тобто, звичайний стан військового транспорту. Ремонт виллється десь до 30К, не менше.
