"Удари по російським НПЗ: цілі та ККД" - Александр Коваленко

"Удари по російським НПЗ: цілі та ККД" - Александр Коваленко

У 2024 році російська нафтопереробна та загалом енергетична галузь стала головною ціллю для ударів українськими дронами-камікадзе. Їх, здавалося б, не можна порівняти з ракетними засобами ураження, але при цьому вони чинять не менший вплив. На сьогодні вже до 70% об'єктів нафтопереробної галузі РФ перебувають у зоні нашої досяжності.

Нафтовидобування в РФ – що важливо знати

Перш ніж говорити безпосередньо про удари по російських нафтопереробних заводах, спробуймо розібратися, що ж являє собою нафтовидобування в РФ.

Росія відома як країна з одними з найбільших запасів "чорного золота" у світі, але це не означає, що у питанні експорту нафтопродуктів та самозабезпечення вона є настільки самодостатньою.

У березні 2016 року тодішній глава мінприроди Росії Сергій Донськой заявив, що виявлених запасів нафти на території країни вистачить не більше ніж на 28 років, а видобуток почне падати вже з 2020 року. Згідно з такими прогнозами, країна-агресорка до 2044 року має позбутися статусу нафтової монополії.

У 2018 році у відкритому доступі з'явилася велика кількість звітів міжнародних організацій та аналітичних агентств, які всі як один стверджували про те, що на рубежі 2020-2021 років видобуток нафти в РФ почне стрімко падати. Але це сталося набагато раніше, тому що видобуті обсяги чистої сировини скоротилися і російські свердловини переважно видавали на поверхню газоконденсатну рідину або побічні продукти вилучення.

У вересні 2019 року російський міністр енергетики Олександр Новак заявив, що в найближче десятиліття видобуток нафти в РФ скоротиться майже на 50%, а вартість видобутку однієї тонни подорожчає в 2,4 раза, капітальні витрати – в 2,8 раза.

У 2019 році "Роснедра" провели інвентаризацію родовищ, внаслідок чого з'ясувалося, що з 2700 родовищ із сумарними запасами 28,9 млрд тонн нафти 600 родовищ економічно невигідні для розробки. Обсяг нафти на цих збиткових родовищах – 5,7 мільярда тонн!

У січні 2019 року глава компанії "Роснефть" Ігор Сєчин звернувся до президента РФ Володимира Путіна з проханням про податкові пільги для низки родовищ у сумі 40-50 млрд рублів. Ці пільги Сєчин попросив для Пріобського родовища, обґрунтувавши прохання тим, що лише 10% субстанції, що видобувається на ньому, – це нафта, а решта 90% – вода та інші домішки.

Але чому дивуватися? Адже у звіті мінприроди РФ "Про стан та використання мінерально-сировинних ресурсів РФ у 2016-17 рр." йшлося про те, що родовища на Уралі виснажені більш ніж на 70%, а Західного Сибіру – більш ніж на 50%.

Тим часом розробка перспективних родовищ на арктичному шельфі, таких як Південно-Приновоземельському, Поморському, Північно-Поморському-1, Північно-Поморському-2, Російському, Західно-Матвіївському, Східно-Сибірському ділянках та Киринському газоконденсатному родовищі на шельфі Охотського моря, через відсутність технологій та відповідного фінансування зупинено.

Все це до чого? До того, що на сьогодні Росія не здатна видобувати чисту нафту в тих обсягах, що тридцять років тому, а нинішній видобуток пов'язаний з дуже високою компонентою переробки. Водночас розробка нових родовищ вже непосильна.

Після цієї важливої вступної інформації повернімося до питання ударів по НПЗ.

Удари по нафтопереробних заводах РФ

Роботу дронів-камікадзе Сил оборони України по російських НПЗ можна розбити на три категорії впливу: експорт, внутрішнє споживання, контингент російських окупаційних військ в Україні.

Відразу після перших ударів можна було спостерігати скорочення експортного постачання нафтопродуктів Росією. У січні 2024 року експорт бензину та дизельного палива з РФ скоротився на 37% та 23% відповідно порівняно з аналогічним періодом 2023 року.

Удари по НПЗ та збій стабільної, системної роботи підприємств нафтопереробного сектора РФ значною мірою позначилися на показниках експорту нафтопродуктів. А він є одним із найважливіших компонентів поповнення бюджету Росії, який спрямовується в тому числі і на фінансування війни проти України.

В РФ внутрішній споживач тільки з лютого почав відчувати на собі вплив ударів по нафтопереробних заводах. Це й не дивно, оскільки насамперед і особливо гостро такі атаки позначаються на експорті, а потім на внутрішньому споживанні. А в останню чергу на собі це відчує контингент російських окупаційних військ. Чому так? Все просто.

Російське керівництво обмежуватиме експорт та ущемлятиме внутрішнього споживача, але намагатиметься максимально забезпечувати пально-мастильними матеріалами свій контингент. Тобто для підтримки рівня боєздатності військ керівництво РФ жертвуватиме першою та другою категоріями. Саме з цієї причини шлях до створення дефіциту для РОВ ще доведеться пройти, але коли ми його досягнемо, Росія вже ніяк не зможе змінити ситуацію із пропорційним забезпеченням військ.

Просто для розуміння, що таке забезпечення російського контингенту ПММ. Один середньостатистичний танк за добу активної роботи споживає в середньому до тонни палива та 100 кг мастила. У зоні бойових дій в Україні у РОВ перебувають близько трьох тисяч танків. Тобто лише на обслуговування танкової компоненти на добу окупаційним військам необхідно до трьох тисяч тонн палива та 300 тис. кг мастила.

А тепер згадаймо про компоненту бойових броньованих машин, САУ, РСЗВ, автотранспорт, спецтехніку, засоби ППО тощо. Російський контингент в Україні за своєю потребою незабаром почне пожирати першу та другу категорію.

Українські дрони вже продемонстрували, що тисяча кілометрів углиб території РФ від кордону для них не проблема, тож можна говорити, що практично 60%-70% об'єктів нафтопереробної галузі країни-агресорки перебувають у зоні нашого впливу.

Але головне те, що решта нафтопереробного сектора, яка поки що за межами наших можливостей, ніяк не здатна замінити ту, що працюватиме зі збоями. Тобто занурення Росії в енергетичну кризу Україні зробити набагато легше, ніж Росії провернути аналогічний сценарій з Україною.

Висновки

Росія завжди хвалилася тим, що вона енергетична наддержава, але її козир виявився і її ахіллесовою п'ятою. Удари по НПЗ у Росії призводять до непоправних наслідків, що нагромаджуються як снігова куля і охоплюють дедалі більше категорій.

Зрозуміло, нашою метою є створити дефіцит ПММ для підрозділів російських окупаційних військ на такому рівні, щоби не було чим заправляти техніку, але спочатку слід "розчавити" експорт і внутрішнього споживача РФ. Тільки після цього почнуться проблеми з ПММ для контингенту РОВ.

Якщо ж нинішня інтенсивність і результативність ударів дронами-камікадзе по російських НПЗ не зменшиться, то очікується серйозна паливна криза в Росії вже на початку цього літа.