Один чоловік вирішив був узятися за розум і робити добрі справи, аби врятувати свою грішну душу. Отак робив, робив – а змін на краще в собі не помічав.
Та якось ішов він вулицею – аж бачить: у бабці від одежини ґудзик відірвався і на землю впав.
Чоловік подумав: «Що з того? У неї цих ґудзиків, напевне, видимо-невидимо! Не підіймати ж із землі? Дурниці якісь!» Проте він усе-таки нахилився і, крекчучи, підібрав того ґудзика. А затим наздогнав стареньку, віддав їй загублену річ і невдовзі забув про це.
І от настав час йому помирати. Опинившись на небі, побачив чоловік терези: на лівій шальці – скоєне ним зло, а на правій – анічогісінько, порожнеча! Засмутився неборака: «Ет! І тут не пощастило!»
Та зненацька до нього злетів янгол і поклав на праву шальку ґудзика. І ота дрібнота переважила всі його лиходійства!
– Невже один-єдиний ґудзик переміг усе погане, що я накоїв? – здивувався чоловік. – Скільки добрих страв я переробив, а їх і не видно!..
– Вони розтанули через те, що ти пишався ними, – відповів йому янгол. – Натомість про ґудзик ти забув, тому він і врятував тебе від пекла!
