Світ є глобальним. Економіка таж є глобальною. Гроші та капітал не мають національності та кольору шкіри.
Забудьмо про те, що в Україні жили та будуть жити лише українці. Не можна бути расистами чи ізоляціоністами.
Гроші шукають свої ніші. Робоча сила шукає свої ніші. Це засади глобальної економіки.
Поляки їдуть на заробітки до Англії чи Франції, бо не хочуть працювати за €500-€1000. На їхнє місце поиїжджають українці.
Якщо в Україні українці не хочуть працювати за €200-€300 (німецькі заводи на Львівщині не спостерігають черг людей на працевлаштування), то тут працюватимуть афґанці, сирійці, таджики, узбеки, тощо.
А чим більше буде в Україні заводів і чим важче буде знайти для них працівників, тим швидше працедавці піднімуть розміри зарплат. Тут немає жодної благодійності — лише пошук балансу.
Поляки, які виїжджали на заробітки до Англії та Франції у 1990-х роках, повертаються до Польщі та відкривають магазини, готелі, ресторани, тощо.
Українці, які їдуть сьогодні, повернуться років через 10-15 з досвідом і грошима.
Світ став глобальним і мобільним. Гроші стали глобальними та мобільними. І люди стали мобільними і не відрізняються за кольором шкіри.
Наприклад, Канада (зараз має 35,000,000 мешканців) щороку приймає 300,000 нових імігрантів зі всього світу. З різним кольором шкіри. Ця нова кров розвиває економіку.
2018 рік за вікном!
