Усе йде до того, що Україна залишиться чи не єдиною в світі нішею вірусу SARS-CoV-2. Стане для нього ендемічною територією. І вже звідси з року в рік поширюватимуться світом нові мутації цього вірусу.
Я не нагнітаю і не лякаю. Це природа, так влаштований Всесвіт.
Ми, попри наші бажання, опинимося в карантинній зоні: ті нечасті туристи, яким заманеться відвідати Київ чи Мелітополь, Львів чи Миргород, після повернення звідси сидітимуть 40 діб в ізоляції, як після чуми. Судна, які заходитимуть в Одесу, Миколаїв чи Бердянськ, відстоюватимуться на рейдах без увільнення команд на берег.
А тут, всередині країни, вірус перетвориться на ще одну ГРВІ. Він, власне, і є ГРВІ. Щоправда, зі смертельним результатом. Ну нічого. Десять - п’ятнадцять тисяч років мине, і ми натренуємо імунну систему, звикнемо й до цього вірусу, як звикли до низки інших. І навіть сформуємо іншу таксономічну одиницю - гомо придуркос. Якщо виживемо, звісно.
А якщо серйозно, то відлік йде на дні, а не на місяці чи роки. Режим вже відкрито вбиває нас, а ми покірно йдемо на забій. Що робити, запитаєте? Навіщо вам відповідь, яку ви точно самі знаєте?
Володимир Саркісян
