Огляд...
1. На Покровському напрямку командування угрупування військ (УВ) противника "Центр" продовжує наступ південніше м.Покровськ силами 2-ї загальновійськової армії (ЗВА) та частиною сил 90-ї танкової дивізії (тд)...
Показово, що до участі в боях на цьому напрямку, у смузі 2-ї ЗВА командування УВ "Центр" почало поступово залучати й підрозділи окремих частин та з'єднань 41-ї ЗВА, тобто із сусідньої смуги...
Зокрема, у атакуючих\штурмових діях фіксується участь окремих підрозділів зі складу 35-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр) східніше с.Даченське, 74-ї омсбр, в районі с.Шевченко (верхн.) та в районі с.Миколаївка фіксуються також окремі підрозділи 137-ї омсбр. Хоча, на рахунок останньої - інформація спірна...
Протягом крайніх 3-х діб на цьому напрямку, противник продовжував інтенсивні атакуючі дії, зокрема:
- Силами лівофлангових частин 27-ї мотострілецької дивізії (мсд), намагався просунутись по напрямку Піщане - Котлине, а також у бік Звірове... Тут діяли підрозділи 433-го та 506-го мсп дивізії, за підтримки ряду підрозділів 74-ї омсбр (41-а ЗВА)
- 90-а тд противника (очевидно - 239-й, 80-й танкові полки\тп та 228-й мотострілецький полк\мсп), за участі частини сил 27-ї мсд 2-ї ЗВА, продовжила атакувати на достатньо широкому фронті - по напрямку Новотроїцьке - Нововасилівка, Новотроїцьке - Солоне, а також по напрямку Новооленівка - Новоєлізаветівка та Українка - Ясенево...
Особливо значних результатів противнику це не принесло, хоча він й мав певне просування на тактичному рівні, по вказаних напрямках...
Очевидно, командування УВ "Центр" противника прагне, на даному етапі, максимально розширити своє вклинення південніше м.Покровськ, аби створити зручний район зосередження та наступного розгортання для свого ударного угрупування, яке буде в подальшому штурмувати місто з півдня й намагатися обійти його з південного заходу.
Зараз, у цьому контексті, точяться запеклі бої за с.Нововасилівка, Успенівка (верхн.) та Солоне...
ЗСУ намагаються утримати передові підрозділи противника на максмиальній відстані з півдня від міської межі...
В свою чергу, успішна оборона ЗСУ по рубежу Новоолександрівка - Новоєлізаветівка, а також південніше, в районі с.Ясенево, повинна обмежити це вклинення противника із заходу. Наскільки вона, дійсно, буде вдалою, я поки не готовий говорити. Але про запеклий рівень боїв в цьому районі свідчить той факт, що посилена танкова дивізія противника брала рубіж Новотроїцьке - Українка - більше ніж півтора тижня.
2. На Курахівському напрямку українські війська продовжують утримувати рубіж по річці Сухі Яли, але, судячі зі всього, вже повністю відійшли з її південного берега (полишивши невеличкий плацдарм в районі с.Янтарне). Чим по суті, подовжують час існування залишків Курахівського виступу.
Противник, в свою чергу, силами частин та з'єднань 29-ї, 8-ї ЗВА та 68-го АК, посилених рядом підрозділів зі складу 114-ї омсбр (51-а ЗВА, зі складу УВ "Центр") та 57-ї омсбр (5-а ЗВА, зі складу УВ "Восток") намагається прорвати оборону ЗСУ по цьому рубежу у смузі Зеленівка - Успенівка (нижн.) - Трудове- Максимівка, одночасно атакуючи позиції передових підрозділів українських військ в районі с.Зеленівка, Сухі Яли, Костянтинопольске, Успенівка. Особливого успіху поки не має, за виключенням окремих випадків розшириння ділянок свого контролю на південному березі р.Сухі Яли...
На протилежному, північному фланзі (фасі) того, що залишилось від Курахівського виступу, продовжують свої атаки - 110-а та 5-а омсбр противника (зі складу його 51-ї ЗВА) у загальному напрямку Старі Терни - Шевченко (нижн.), просунулись до р.Солона, але до с.Шевченко поки не доповзли.
В свою чергу, лівофлангові частини та підрозділи 90-ї тд (6-й тп, 428-й мсп, 67-й та 87-й сп), очевидно, після невеликого перегрупування, знову поновили інтенсивні атакуючі\штурмові дії по напрямку Зоря - Слов'янка та Сонцівка - Петропавлівка.
Тобто, на Курахівському виступі (точніше тому, що від нього залишилось), противник вперто намагається прорватися на його тили (й, звісно, перерізати трасу Донецьк - Запоріжжя) не тільки з півдня (через р.Сухі Яли), а й з півночі.
В цьому відношенні, утримання ЗСУ рубежу Слов'янка - Шевченко (нижн.) є ключовим фактором...
Після захоплення противником с.Зоря та Сонцівка пройшло майже 2 тижня, але за цей час вищевказані сили та засоби противника спромоглися просунутись на вказаних напрямках лише в районі Старі Терни (приблизно на 1.6 - 1.7 км) та розширити своє тактичне вклинення в районі Сонцівки (на глибину до 800-900 м та по фронту - десь до 2.5 - 2.6 км).
Окрім цього, продовжується й "фронтальний тиск" противника на сам виступ (тривають бої, як в самому с.Курахове, так й по напрямку Дальнє - Дачне). Тут діють сили та засоби противника зі складу його 8-ї ЗВА (150-а та 20-а мсд), а також якась частина 5-ї омсбр (зі складу 51-ї ЗВА)...
Вони також просуваються, як й їх колегі на північному фланзі виступу, але дуже повільно й дуже "поступово" (очевидно, в самому Курахове для 150-ї мсд стала "місцем спіткнення" територія Курахівської ТЕС, а для 20-ї мсд, яка, свого часу, так вдало прорвалася у с.Дальнє, атаки у західному напрямку - також, судячі зі всього, даються далеко нелегко).
3. Ну й на завершення - Времіївський напрямок...
Коли я у минулому огляді написав, що командуванню УВ "Восток" противника, по відношенню до можливого штурму с.Велика Новосілка, доведеться шукати якесь "нетривіальне рішення", я не здогадувався, що у розумінні російського командування це - класичні дії з підручника по "обходу и охвату" вузлів та районів оборони противника...
Однак, судячі зі всього, саме цим воно сьогодні й зайняте.
Адже, протягом 3-4-х крайніх діб, передові підрозділи зі складу його 5-ї ЗВА (ймовірно - 127-ї мсд, а саме - 114-й, 394-й мсп, за підтримки 218-го тп) вперто атакують західніше р.Мокрі Яли, намагаючись обійти селища Нескучне та Времіївка із заходу та південного заходу. Найбільш вірогідно, маючі у якості найближчого завдання - перерізати дорогу Велика Новосілка - Успенівка, на ділянці Новосілка - Времіївка (або просто, у будь-якій точці на цьому відтинку)...
Тому, загальний задум операції противника по захопленню району оборони ЗСУ у с.Велика Новосілка та навколо неї, більш-менш зрозумілий:
- 36-а ЗВА (у складі - 37-ї омсбр, 5-ї отбр та приданної 60-ї омсбр зі складу 5-ї ЗВА) забезпечує фронтальний тиск - по східному березі р.Мокрі Яли, а також зі сходу - по напрямкам Благодатне - Велика Новсілка, Золота Нива - Велика Новосілка та Шахтарське - Велика Новосілка... намагаючись максимально скувати основні сили українського угрупування, яке обороняється у вказаному районі
- А в цей час, дві окремі бригади морської піхоти (обр МП), а саме - 40-а та 336-а обр МП, прориваються північніше селища й перехоплють дві важливих дороги, які ведуть з Великої Новосілки на північ. Так, я маю на увазі бої по напрямку Новий Комар - Новоочеретувате, а також в районі с.Раздольне.
- В свою чергу, 5-а ЗВА (127-а мсд + ймовірно, 34-а омсбр) прориваються між Рівнопіль - Сторожове у північному напрямку, в бік дороги Велика Новосілка - Успенівка та перерізає її, обходячі увесь район оборони ЗСУ у Великій Новосільці із південного заходу та заходу...
Таким чином, що забезпечується?
Вірно... ті самі "обход и охват"...
А далі - усім добре відомий сценарій,
якій ми ВЖЕ НЕОДНАРОЗОВО бачили...
Але у цьому випадку, якщо усе вище перераховане мною трапиться в реалі, ситуація для ЗСУ буде, певним чином, ускладнена... наступними факторами:
- Відійте на північ ВЖЕ не вийде (противник контролює район с.Новий Комар та район с.Раздольне)
- "Зманеврувати" по фронту, на захід - також, не вийде, якщо 127-а мсд противника таки переріже дорогу на Успенівку (а вона дуже близька до цього - її передові підрозділи знаходяться в 1 км від неї)
- Найбільш ймовірний шлях "виходу", на північний захід - у бік селищ Бурлацьке та Привільне. Але там є два нюанси, які роблять це - вкрай складною справою. А саме, якраз по цьому напрямку, прямо "за спиною" наших підрозділів у Великій Новосільці протікає річка Мокрі Яли, причому, саме у цьому місці вона - більш-менш широка. А другий нюанс полягає в тому, що, навіть, якщо вдасться "благополучно" перебратися через неї (це під ймовірним щільним вогневим впливом противника), то за нею - суцільні "поля та буєраки" (на мінімальною протяжністю, десь під 5-6 км). Там просто немає проїзжих доріг, окрім польових стежок...
Дехто вважає, що "ситуація в районі Великої Новосілки - безнадійна". Але, я би, в цьому відношенні, у даному випадку - не поспішав би із такими висновками...
Справа в тому, що тамтешне українське командування, скоріш за все, цілком адекватно оцінює обстановку в районі Великої Новосілки й намагається (звісно, в силу своїх сил та спроможностей) її "поправити".
Про це свідчить, наприклад, серія контр-атак ЗСУ в районі с.Новий Комар, коли передові підрозділи противника таки були відсунуті до дороги Велика Новосілка - Багатир (правда, потім - противник таки зайняв 2\3 села знову).
За великим рахунком, для того, аби перерізати відповідну дорогу, йому, навіть, не треба контролювати саме селище. Достатньо того, аби його передові підрозділи знаходились від неї на дальності дієвого вогню переважної більшості свого штатного озброєння...
Тож, підсумуємо сьогоднішній огляд...
На даний момент, на трьох операційних (оперативно-тактичних) напрямках противник намагається вести інтенсивні наступальні дії тактичного рівня, із прицілом на оперативний - Покровському, Курахівському й Времіївському (як на мене, саме на останньому - ситуація виглядає найбільш складною...). Ще на ряді напрямків, він також намагається наступати. Але, очевидно, не в такому масштабі та темпі...
Однак, казати про те, що "всьо пропало" на жодному з них - не варто. Очевидно, темпи просування противника жодним чином не підпадають під визначення - "стрімкий наступ".
Так, він має певні результати в тактичній зоні, це очевидно. Й заперечувати це було би дурістю. Однак, у цьому випадку варто завжди розглядати два питання - якою ціною та чого він цим добивається (навіщо)?
За всю кампанію 2024-го року (тобто, протягом року...), не дивлячись на нещодавні гучні оцінки мУсью херасімова, російське військо добилося виконання лище трьох завдань, які з великою натяжкою можливо визначити, як оперативні (з ухилом, скоріше, в оперативно-тактичні):
- розрізало наш оперативний плацдарм на р.Оскіл на дві частини...
- ліквідували наш Вугледарський плацдарм
- просунулись від Авдіївки до Покровська...
Можливо, ще до цього додати просування у Часів Яр та Торецьк (але, очевидно, що ці дії відбувалися у рамках виконання завдання більшого масштабу - виходу на ближні підступи до Слов'янсько-Краматорської агломерації, з яким, так само, як й з "прорывом до Харькова" - повною мірою не склалося...)
Якщо це був СТРАТЕГІЧНИЙ наступ, то він явно не вдався...
Адже, жодне завдання СТРАТЕГІЧНОГО РІВНЯ російське військо так й не виконало за цей час...
- Україна, як держава - НЕ розвалилася й не збирається припиняти боротьбу...
- Сили оборони України (СОУ), як й їх основна частина - ЗСУ, НЕ втратили спроможності до ОРГАНІЗОВАНОГО СПРОТИВУ (організації та ведення упорядкованих бойових дій) ПО ВСІЙ ЛІНІЇ ФРОНТУ...
В чому ж тоді полягав(є) військово-політичний (стратегічний) сенс цього "наступления по всем фронтам"...?
