Почну з новини. У Ростові-на-Дону почали видавати службові (муніципальні) квартири водіям автобусів, які прибули у Ростов з Маріуполя. Також муніципальні квартири отримають люди дефіцитних в Ростові професій, який сюди масово звозять з окупованих росією територій.
Так, окупованого та знищеного росіянами Маріуполя та інших міст України, що потрапили під окупацію. Це — водії, комунальники, лікарі, будівельники, ковалі, теслі, робітники галузі харчування.
У Ростові дефіцит водіїв міського автопарку склав 50%.
Дефіцит будівельників складає 45%, а дефіцит лікарів та медичних працівників, аж 75%. При тому, що в тому ж Ростові найвищі показники по безробіттю.
Як так сталося, чому це відбувається, розуміють на цей час не усі, тому спробую розтлумачити.
Що ж, пройдемося ще раз, бо ця тема буде актуальною ще довго.
Чому так сталося, що на росії тотальний дефіцит кваліфікованих робітників при зростаючих показниках безробіття?
Відповідь на це питання лежить на поверхні, просто треба подивитися з різних кутків.
За росією я почала стежити з 2014-го року, коли вона на нас напала. До цього вона мені була абсолютно індиферентна, бо в мене було своє життя й до росії я відносилась, як до територіального сусіда, не більше. 2014-й все змінив й я почала прискіпливо роздивлятися ворога в анфас та профіль, шукаючи питання «чому», бо решт в решт, ми все одного прийдемо до нього, щоб зрозуміти, як це зупинити та як з цим жити подалі, бо це нескінченне загрозливе сусідство.
Мене здивувало те, що на росії шаленими темпами зростає попит на дешеву робочу силу, так званих гастарбайтерів.
Гастарбайтери або трудові мігранти на росії, також зневажливо прозвані заробітчанами, — іноземні трудові мігранти, зайняті переважно фізичною працею, що працюють на території росії. За офіційними даними на 2014 рік росія посідає перше місце в Європі та друге у світі після США за кількістю трудових мігрантів.
Найбільше на росію їде людей з Таджикистану, Узбекистану, Киргизстану, Казахстану.
Близько 40% всіх трудових мігрантів влаштувалися в Москві та Підмосков’ї — всього 1,24 млн осіб, також значна частина іноземних працівників зареєструвалася в Санкт-Петербурзі та Ленобласті (385,7 тис.).
Дивно ж так? Країна де живе 140 мільйонів громадян, а працювати немає кому. На 2021 рік за офіційними даними рівень безробіття на росії становив 3 630.5 тис. чол чи 4.84% від працездатного населення. Навіть звітували, що рівень безробіття «неумолимо понижается».
Але,як що пройтися по регіонам, то ми побачимо трошки іншу картину й зрозуміємо, що офіціальна статистика за російською звичкою трошки бреше у бік зменшення безробіття, а справжні цифри вказують на збільшення кількості людей, що не мають роботи у 13,5 рази.
Тут можна сказати, що працюють санкції та закриваються підприємства та згортається виробництво. Так, трошки є. Однак, збільшення рівня безробіття на росії почалося з 2004 року. Саме тому на росію полинула шалена кількість гастарбайтерів.
Росіяни не хочуть виконувати брудну роботу, бо «вища раса», кожен росіянин має родовід від царів-господ, то не барськоє дело підлогу мити.
Імперці хочуть щоб жити гарно, але працювати мало, більш того, щоб на них чи за них працювали. Тому середньостатистичний росіянин буде жити на соціальні виплати, але ніколи не піде працювати на «чорну» роботу.
Це не тільки імперські замашки, якими хворіє 95% росіян, а ще й пропаганда, яка весь цей час працювала на знецінення праці та знецінення людини, що працює на «чорній» роботі.
Росіяни створили собі умовний список «чорної» роботи, виконувати яку вважалося за приниження для людини вищої раси.
Спочатку це робилося щоб принизити українців-заробітчан. Пам’ятаєте оті «мити ж@пи у Європі та Польші». Українців, що шукали гарних заробітків у Європі та не цуралися ніякої праці, на росії публічно принижували, називали «ж@помийками», ясі ляк принижували, використовуючи наймерзенніші вислови, здебільшого викревлено-сексуального підгрунття.
Але, чим більше на росії казали про чорно робочих підлого мийок та туалетомийок з України, тим більше росіян вважали, що це приниження стосується їх самих, то вони білі люди й не можуть працювати на брудній роботі. На росії збільшився потік робочих,які звільнялися, бо вище за працю вантажника чи медсестри, бо не для того мати квіточку зростила.
Якийсь час на їх місце їхали українці, особливо у 90-ті, коли було дуже важко з роботою та зарплатами. Приток робочої сили з України, особливо будівельників дозволив росії впевнено вести розбудову країни, міст та заводів. Але, Україна зцілилась, зміцніла, порозумнішала, а люди відкрили для себе світ доларів та євро, тому втратили інтерес до рублів та принижень. З 2004 року відтік українців з ринку праці обезкровив та знесилив росію. З,ясувалося, що росіяни за розумовими здібностями не можуть виконувати більшість роботи, бо у колективі зі 100 осіб громадян росії, це буде 80% непрацездатних людей, бо це алкоголіки, наркомани, олігофрени з порушеннями у розвитку та мисленні, які не здатні запам,ятовувати завдання, алгоритми, виконувати роботу.
Фактично усі підприємства, винаходи, розробки, керування було на українцях. Відтік зростав, розумні та працьовиті гастарбайтери кидали роботу на росії й їхали за кордон, росія втрачала ресурс. Саме тому телевізор на росії заволав «українці миють попи у Європі». Це робилося для того, щоб знецінити саму ідею, працю у Європі та завернути українців назад.
Щоб ви зрозуміли, наскільки росія залежала від українського трудового ресурсу, я наведу приклад зі свого життя, з Донбасу.
В 90-ті, шахтарі по року не отримували зарплатню та втрачали свідомість у шахтах, був дуже важкий час. Рятували городи. Рятувала росія. Люди їхали туди на заробітки. Це був пік розвитку вугільної галузі Ростовської області. На шахтах Гукова, Ростовської області на 8 українських бригад було тільки 2 російські. На шахтах російської «Воркутавугілля» та північних районах, взагалі було таке, що усі бригади українські.
На 2014-й рік все ж таки ще було достатньо українців, що працювали на росії, але це вже була критична меншість, яка не надавала росії того потенціалу, якого та потребувала.
Але, святе місце пусто не буває, то на місце покинувши росію Українців, прийшли гастарбайтери з Середньої Азії.
Зараз на росії майже у кожному обласному чи районному центрі, не кажучи вже про Москву та Пітер, великі діаспори, спільноти за національною ознакою, яких вже бояться місцеві росіяни. Все частіше виникають бійки, конфлікти у школах та навчальних закладах через релігійні чи національні ознаки, наприклад, носіння хіджабу. По прискореній спрощеній процедурі гастрабайтери з Середньої Азії отримують російське громадянство, тому мають однакові права з громадянами росіцї, хоч останнім це не подобається. Через мобілізацію гастарбайтерів та тих, хто мав вид на проживання чи отримав вже громадянство, приток гастарбайтерів на росії зменшився. То знову росіяни залишаються сам на сам з «чорною» роботою.
Кремль мріяв окупувавши України, яу-то кажуть, вбити 5 зайців одною окупацією.
Отримати земельні плодовиті ресурси, бо російські вже виснажені, там же відсутнє усвідомлення поваги до землі.
Отримати водні ресурси, тобто повний контроль над Азовським та Чорним морем, щоб мати змогу диктувати свої умови, щодо постачання зерна в Європу та країни Африки, Азії.
Отримати електрично-ядерні ресурси, бо на АЕС росії стільки аварій стається, що це вже суцільний Чорнобиль, просто це прикривають, як можуть. В росії не розвинуті повітряна та сонячна енергетика, як в нас. А це додатковий прибуток.
Звісно ж газ, копалини, про це вже кажуть й іноземні аналітики. А отримання такого контролю, це підтримка й усієї корупційної системи, що побудував на росії путін.
«Україна має другі за величиною в Європі запаси природного газу, основна частина яких залягає саме на Донбасі. Це потенційна «винагорода» для путіна та його олігархів у розмірі 1,1 трлн куб.м. — про це пишуть полковник США у відставці Джонатан Світ і економіст Марк Тот для видання The Hill. — Особливість стилю путіна в тому, що природні ресурси легко передати підлеглим мафіозі, а за необхідності – відібрати їх у них за нелояльність, цитує авторів The Hill Кримський вітер. путін також може вважати, що Донбас може стати способом спокусити Туреччину, щоб відокремитися від партнерів із НАТО. Так, він хоче використати «економічний гамбіт» – отримати українські запаси газу та побудувати звідти трубопровід до Туреччини для подальшого світового транзиту. Вони відкидають твердження путіна у тому, що його війна нібито покликана «рятувати» російськомовне населення. Насправді йдеться про запаси природного газу, поклади рідкісноземельних мінералів, що знаходяться на Донбасі. Видання нагадує, що Україна – на четвертому місці у світі за загальною оцінною вартістю природних ресурсів. Це майже $15 млрд щорічного довоєнного видобутку та потенційна невикористана сукупна вартість «до $7,5 трлн». У ці величезні багатства природних ресурсів входить найбільша у Європі кількість поновлюваних рідкісноземельних ресурсів».
Й звісно ж, це людський ресурс.
Це жінки, що народять здорових, не олігофренів, не з розумовими чи фізичними вадами дітей. Це діти, яких продають для секс-послуг, у порно-індустрію, а також просто банально розбирають на органи для росян-багатіїв. Це робітники, вчені, архітектора, будівельники, які зможуть налагодити та підняти промисловість росії.
Ось, перше, що вивозили з окупованого Донбасу, це були виробничі лінії, цілі заводи, сучасне медичне обладнання. Але сталась халепа. Більшість ліній та обладнання росіяни самотужки не могли не тільки використовувати. Вони не змогли його навіть підключити. Тоді за працівниками, робітниками, спеціалістами поїхали військові та «добровільно» «переселили» їх за місцем знаходження вивезеного та вкраденого.
Банальна нехватка водіїв у Ростові, це не від низької зарплатні, ні, там просто люди не можуть працювати через алкоголізм та наркоманію.
Чоловічий ресурс, а це ми бачимо по ОРДЛО, це ще й ресурс війни. Як би нас окупували повністю, то усі б наші чоловіки пішли б «добровільно» у армію росії, яка б майже одразу почала окупацію Польщі, Латвії, Літви та Естонії.
У Ростові-на-Дону почали видавати службові (муніципальні) квартири водіям автобусів, які прибули у Ростов з Маріуполя… «Добровільно» й разом з автобусами. Колись ці люди жили собі спокійно та щасливо та не здогадувалися про те, що вони ресурс на якій полює росія.
Московська орда, ось справжнє обличчя росії, як й її справжня назва.
Олена Степова
