Про це повідомив Блінкен в інтерв'ю The New York Times.
Тепер трошки хронології:
✔️ У липні 2021-го ЦРУ та МІ-6 отримали перші данні про те, що широкомасштабне вторгнення росії заплановано на кінець грудня цього ж року.
✔️ У серпні ці ж спецслужби отримують уточнюючу інформацію, що путін, щоб не підставляти Китай, вирішив здійснити вторгнення одразу після Олімпіади в Пекіні.
✔️ Починаючи з вересня того ж року, з огляду на викладене вище, Вашингтон потроює постачання зброї Києву, про що й говорить Блінкен у своєму інтервʼю.
✔️ У жовтні ОПУ через американські та британські спецслужби отримує офіційні розвіддані про те, що широкомасштабне вторгнення в Україну відбудеться у другій декаді лютого 22-го.
✔️ У листопаді-грудні 21-го низка західних видань публікує детальні карти місць, через які російські війська будуть заходити в Україну.
✔️ 28 грудня президент України каже, що більше довіряє власній (а не західній) розвідці, і не вірить, що росія наважиться на велику війну.
✔️ 19 січня 22-го Шостий попросив населення «критично оцінювати інформацію про можливе вторгнення росії до України». На його думку, держава-агресор навмисне сіє паніку та невпевненість у населенні, щоби віднадити бізнес-інвесторів.
Ще пряма мова:
«Не накручуйте самих себе, не думайте тривожно, що буде завтра, що буде в майбутньому. Розповідаю.
22 січня ми відзначимо День Соборності.
Відкриємо Запорізький міст. За рік – збудуємо найбільшу трасу в Україні від Ужгорода до Луганська.
Будемо будувати дороги, мости, школи, стадіони, вагони, літаки і танки.
В квітні - відзначимо Великдень.
В травні як завжди – сонце, вихідні, шашлики, і звісно – День Перемоги.»
❗️Я не згоден з думкою багатьох, що при Порошенко великої війни вдалось би уникнути. Не вдалось би - відрізнявся б лише її масштаб. Але в черговий раз з біллю у серці думаю: скільки життів можна було врятувати, скільки б територій не втратити, якби цей комік і будівник доріг, який вирішив надіти на себе мантію Верховного, вже з серпня 21-го весь державний апарат поставив би на військові рейки.
За 5 місяці можна було б провести величезну роботу у цьому сенсі - від будівництва захисних споруд та мінування найбільш вразливих ділянок кордону (особливо кримський та білоруський напрями) та до евакуації людей з найбільш небезпечних місць. Можливо, побачивши такі приготування, путін скорегував би, як мінімум, масштаб вторгнення. Але маємо те, що маємо.
Не другий термін, а суд повинен чекати такого горе-головнокомандувача. Це я тримаю за головне, коли стверджую, що всім проєвроатлантичним силам треба обʼєднатись і зробити все можливе, щоб не допустити цю команду на другий термін.
Не тільки не допустити, але й започаткувати кримінальну справу щодо умисного саботажу процесу підготовки до того, що сталось 24 лютого 22-го року. Все інше - компроміс, малодушність та Стокгольмський синдром.