Вони займаються Чаусом. Займаються
Чаусом в той час, коли агенти спецслужб сусідніх країн можуть відчувати себе в Україні як вдома і навіть влаштовувати показові вбивства.
З режимом Лукашенка, як і з
режимом Путіна, все вже давно ясно. Білоруський і російський диктатори демонструють повну неповагу до закону, до людського життя, до суверенітету інших країн. Після початку
білоруських протестів Лукашенко взагалі з'їхав з котушок. Очевидно, що на відміну від куди більш врівноваженого і цинічного Путіна, білоруський правитель щиро вірив у те, що його
холопи його люблять. А коли холопи продемонстрували, що ніякої любові немає і в помині, став мстити і карати. Одна історія з посадкою в Мінську літака компанії Rianair чого варта! А
остання спроба білоруських чиновників депортувати з Токіо спортсменку, яка всього лише засумнівалася в своїй здатності добре пробігти естафету на 400 метрів! Що це, якщо не
безумство?
Але коли безумець керує цілою державою зі спецслужбами, це небезпечно не тільки для нього і для жителів його нещасної країни. Це небезпечно і для тих, хто живе
у інших країнах. Саме тому цим іншим країнам і потрібні спецслужби. Захищатися від можливої загрози. Знаходити чужих агентів. Захищати порядок у власній країні.
Ну а якщо
спецслужби - особиста опричнина президента і його друзів, якщо вони займаються Чаусом, тоді кожен, хто живе в Україні, не може розраховувати на безпеку. Уб'ють - кого захочуть.
Приблизно те ж саме в Україні вже було - за часів Віктора Януковича. Тоді спецслужби теж були особистою опричниною президента, а агенти ФСБ відчували себе в Україні як
вдома. Тепер до російських диверсантів просто додалися білоруські.
Коли ніхто у владі не займається державою, а займається виключно забезпеченням примх Володимира
Зеленського, може статися і не таке. Українці навіть і уявити не можуть, що їх може очікувати у країні деградуючих інституцій і невгамовного самозамилування першої особи.
