І так, ми поговоримо про А-10. Одразу скажу, я профан в авіації, цей пост суто для того щоб порозминати мізки, експертної думки тут немає. Просто розповім те що накопав за ці дні про американську авіацію та А-10, а також як А-10 став ініціатором появи вам відомого СУ-25.
Після другої світової війни світ майже відмовився від штурмової авіації. Ракети стали game-changer сучасної війни, і всі кинулись розвивати німецькі ракетні розробки, ганяти пушками наземну техніку вважалось анахронізмом.
Але потім почалась війна во Вʼєтнамі, і для всіх неочікувано, непогано проявив там себе штурмовик А-1.
А- це перша буква слова Attacker (штурмовик).
А-1 був літаком, який дуже полюбляли пілоти вже третє десятиліття. Простий, надійний, маневрений, дуже стійкий до пошкоджень- він вніс свій вклад во Вʼєтнамі та продемонстрував, що штурмову авіацію списувати зарано, навіть на фоні більш прогресивних F-4. Доречі СССР це теж це зрозуміла, тому навіть вивчали побудову А-1 (збиті літаки в них були), і старались дати свою відповідь Чемберлену. Так зʼявився прототип Іл-20, в якому були задіяні деякі рішення А-1, який не дійшов до виробництва, бо знову ж таки, ера уходила в реактиви, відповідного поршневого двигуна у совєтов не було (з двигунами у СССР було погано, вони могли погано копіювати, але розробити своє- ніт), так що проєкт був закритий.
Ну і ще він виглядав як патороч. Але це вже таке.
Так США вирішили що все ж потрібен штурмовик. В 1970 році був організований конкурс, і на нього подались два літака, YA-9 від компанії Northrop, та YA-10 від компанії Fairchild Republic. Доречі, головний конструктор та ідеолог YA-10 має грузинські коріння. Мабуть зараз би вважався інагентом на батьківщині.
Літаки піднялись у повітря у 1972 році. І вони були чудові. У січні 1973 року переможцем обрали YA-10.
Y- це вони ставлять таку приписку до прототипів.
А-10 почав поступати на озброєння з 1976 року.
СССР постійно слідкувало за американськими розробками та старалось копіювати їх. Іноді навіть не розуміючи рішень. Компанія Northrop, яка програла конкурс, випустила декілька рекламних статей, де розповідалось, що YA-9 не гірший, і навіть має більшу перспективу ніж А-10. Це нормально, бо розробки таких компаній часто продавалися, а для продажу потрібна реклама. І ця реклама спрацювала. Тільки не так, як чекали.
Совок вирішив розробити штурмовик взявши за основу YA-9. СУ-25 не є клоном YA-9, це окрема розробка. Але все ж вони його будували з оглядом на YA-9.
Так зʼявилась одномісна кабіна, яка більш була притаманна американським штурмовикам, радянські робили кабіни на двох пілотів. Головною зброєю стала 30-мм пушка. Двигуни отримали нахил, як на YA-9. Схема планера- теж.
Цікаво що тягу двигунів совок запаралелив саме з А-10 (у А-10 4200 кгс, у СУ-25- 4100 кгс на одному двигуні. YA-9 мав 3400 кгс на один двигун).
А-10 вийшов дуже вдалим літаком. Мабуть найкраще бронювання кабіни в своєму класі, встановлення двигунів над хвостом зменшило тепловий слід літака з землі, що було важливо проти ПЗРК. Подвійні рулі напрямку теж захищають двигун від влучання ракети. У СУ-25 двигуни знаходяться знизу, більш небезпечно для ПЗРК, а другого руля, якщо ракетою вибʼє руль- в нього немає. А-10 міг повернутися на базу з після влучання ракети в один двигун та з відірваним одним рулем. Двигуни були частково заброньовані, як і деякі елементи керування.
Так, американці берегли пілота. Вони розуміли що цей літак буде продиратися скрізь шквальний вогонь. І вони зробили все щоб він повертався переможцем, з живим пілотом.
І ось, у війні в Персидській затоці на бій вийшов могутній Брррр.
У війні брали участь 144 літака.
Збито було 6!!!, один списали бо він будучі пошкодженим, дуже невдало сів на аеродром, 15 було серйозно пошкоджено, але вони повернулись у стрій.
Для літака, який виходив з колонами техніки "раз на раз", це був неймовірний результат. Щоб ви розуміли, втрати F-16 були більшими, а ефективність роботи- менша. На Бррррр записують майже 20% всій техніки, знищеної в тих бойових діях.
А-10 показав свою ефективність в тій війні став іконою штурмової авіації. Це один з моїх улюблених літаків, це "чебурашка" з доволі неоднозначною зовнішністю, який залишив свій слід в історії, як найкращий летючий винищувач танків. Америка змогла зробити черговий унікальний вузькоспеціалізований літак, якому не було рівних.
Але ми ж хочемо подискутувати, чи буде Брррр в степах України? Ми ж тут для цього зібралися?
Все ж, вважаю що ніт.
І цьому є причини.
А-10 розроблявся для іншої війни. Де танкові колони йшли на прорив, і коли кращим винищувачем танків не була fpvішка за 500 баксів. Він апологет штурмовки "кість в кість", він як "Денні цепний пес" що лізе в драку не дивлячись на зустрічний вогонь, тому що машина неймовірно живуча і пілот собі це може дозволити. Війна в Персидській затоці була мобільною, а в нас позиційна. Коли в нас ще не було позіціонки- то і Байрактари кошмарили колони. Тільки ЗРК РФ розгорнулись у бойові порядки- все, на цьому Байрактари фсьо. Коли по країні ходять колони- великий Брррр є найбільшим жахом який може вискочити з за горизонту.
Але коли в тебе ешелонована оборона з великою кількістю сучасних ЗРК - то скоріш за все навіть великий Брррр отримає ракету від Тора і згорить в полях, як і інші наші літаки. Крім того він дуже чутливий до переваги у повітрі, в якій американці завжди були впевнені, бо в них завжди була найкраща авіація. А нам ще треба буде дуже сильно постаратися, щоб хочаб отримати паритет.
Тому А-10 не отримав еволюції. Він залишився унікальним літаком деякого періоду, коли він був просто найкращим. Як наприклад SR-71, який був довгий час неперевершений. Але як тільки його час сплив- то концепція не отримала подальшого розвитку. Як не отримала подальшого розвитку і концепція А-10. Він так і залишився річчю у собі.
Ми могли б попросити їх собі, але вони не мають перспективи, а ми повинні думати о завтра. А літак завтрашнього дня- взагалі не літак. Хоча ні, це я якось не так сказав.
Суть літака майбутнього не закладена в самому літаку, а в екосистемі в якій він функціонує. Екосистема обміну данних- це 80% ефективності літака. Бо дозволяє йому бачити краще, бути непомітним і пустити ракету першим. Це супутникові данні з всіх вузлів що дають інформацію. Це далекобійні ракети та шолом пілота, який одночасно супроводжує до 40 цілей у повітрі, на морі та землі. Це невидимість для звичайних радарів. Це розуміння поля бою, та змін на ньому в онлайні, навіть з вимкненим радаром.
Ми заходимо в еру, коли любі технічні можливості планера, двигунів, та іншого- вторині. Як і сверхманевреність, на яку звикли дрочити пігдоги, тому що якраз з систему вони побудувати не взмозі.
Тобто любий штурмовик, в тому числі і Тукано- нам не потрібен. Нам потрібно більше F-16, і модернізовувати їх найближче до F-22. Розвивати парк машин тупікової гілки зі всією інфраструктурою при обмеженому ресурсі - це всеж спірне рішення. І так, нам потрібні дешеві носії озброєння проти "шахедів" та ракет у повітрі. Але це повинні робити не літаки, а дрони з зенітною функцією. Це дешевше і це такий нам необхідний досвід, який ми місяць за місяцем втрачаємо. Я впевнений що зенітні дрони скоро зʼявляться і будуть еволюціонувати закладаючи нові основи. А авіація повинна розвиватися до F-22/F-35. Які ми, я маю велику надію, колись отримаємо.
Ось такий неочікуваний висновок, який мені, великому фанату А-10 було дуже важко писати. Я б був дуже щасливий підійти на аеродромі до цього неймовірного, унікального літака, та сфотографуватись, навмисно показуючи українській прапор на рулях. Але...деякі речі залишаться мріями. Наше командування хоче все озброєння Заходу, але ще вони вміють рахувати ресурси, і в плюс ми з А-10 не вийдемо з нашою ситуацією. Нажаль.
Тому, якщо ми покажемо себе гарними експлуатантами- я б хотів все ж побачити F-22/F-35 з українськими прапорами на крилах. І маю надію, ми докажемо США, що ми того варті.