Розкол фракції «Опозиційний блок» у парламенті породив купу різноманітних версій. Подейкують вже про бунт Ахмєтова проти Москви та про політичні війни «ригів» проти «ригів». Але що відбувається насправді?
8 листопада нардеп Юрій Бойко заявив про те, що «Опозиційний блок» може розколотися через небажання частини нардепів висувати його єдиним кандидатом від політсили. Пригадаймо – про можливе об’єднання «Опоблоку» і партії «За життя» Медведчука-Рабиновича говорити почали ще наприкінці літа. Такий проект був безумовно вигідний для частини «Опозиційного блоку» яку асоціюють з бізнесменом Дмитром Фірташем (Бойко, Льовочкін), але категорично проти об’єднання виступила інша частина «Опоблоку» - «ахметівська».
Конфлікт викликала фігура кандидата в президенти. «Ахметівські» активно просувають у президенти Олександра Вілкула. Фірташевські наполягають на особі Юрія Бойка. Здавалося б найближчий союзник «оппоблоку», Москва (тобто Медведчук) разом з «фірташевськими» мусить дожати «ахметівських» і уламати їх на єдиного кандидата? Але бачимо ми ущент протилежне.
17 листопада партія «За життя» Медведчука-Рабиновича висунула кандидатом у президенти керівника «Опоблоку» Юрія Бойка. А вже 20 листопада «Обопблок» вустами нардепів Бориса Колеснікова та Вадима Новінського заявили про виключення з фракції нардепів Бойка і Льовочкіна з формулюванням «за зраду інтересів виборців». Сергій Льовочкін на подію відреагував бурно: «Це фактично похорони "Опозиційного блоку". Ми ж розуміємо, що виключені не Бойко і Льовочкін, а група з 20 депутатів».
Чим пояснюють розкол самі нардепи з Опоблоку? Антагонізмом Фірташа і Ахмєтова. Мовляв – на думку Ахмєтова, саме Фірташ стоїть за арештами його майна на 820 мільйонів доларів США.
Розкол? Час розкорковувати шампанське? Найбільша проросійська сила в Україні – розвалена і вже ворогує між собою? Я певно припустив би щось подібне, якби не одне «але». Фракцію «опів» у парламенті очолив Вадим Новінський. Там де залишився і Борис Колесніков. Згадувати про зв’язки обох нардепів з Москвою навіть якось незручно. Так, обидва вони наближені ще й до бізнесу Рината Ахмєтова, але одне одного не виключає.
Що ж сталося тоді в таборі «опів»?
Висловлю мою власну думку. Виключення Бойка і Льовочкіна з «опоблоку» Москвою розглядається не як розкол, а як тихе розлучення двох частин «опоблоку» для реалізації певної передвиборчої стратегії. Виключення Бойка і Льовочкіна по факту створює три передвиборчі проекти орієнтовані на електорат «опів». Це – власне «ахметівські» чиїм кандидатом буде Олександр Вілкул. Це «За життя» Медведчука-Рабіновича-Бойка. І це ще партія «Наші» Євгена Мураєва, який вийшов з проекту Медведчука-Рабіновича і поринув у вільне плавання (а ще раніше вийшов і з опоблоку). Що їх відрізняє між собою?
Ахмєтова вже не раз звинувачували в певних домовленостях з чинною владою – наявності такого собі пакту про ненапад. Тему цю дуже люблять обсмоктувати зраднюки, з метою паплюження президента Порошенка – але так само її обсмоктують противники «ахметівських» серед прибічників «опоблоку». Варто нагадати також, що Олександр Вілкул – колишній співробітник корпорації ЄЕСУ Юлії Тимошенко, його батько – колишній голова гірсько-рудного департаменту ЄЕСУ, і нещодавно у Кривому Розі де головує Вілкул-старший Юлії Володимирівні було влаштовано просто королівський прийом. До цього – відомості про співпрацю активів «Батьківщини» і «опоблоку» на місцях. Все це сильно відштовхує від «Опоблоку» його прибічників з числа «непримиренних», тих хто вважає що «Опоблок» орієнтуватися мусить виключно на Москву, і з владою та «Юлькою» – ніяких переговорів.
Ці непримиренні явно симпатизують проекту «За життя» Медведчука-Рабіновича, який своєї про кремлівської спрямованості ніколи не приховував. Вже одне те, що в проекті бере участь кум Путіна (і як стверджують – останній «експерт по Україні» до якого прислухається Кремлівський Карлик) говорить про зацікавленість Москви саме в такому проекті. Зрештою, наразі серед «опів» найвищій рейтинг як раз у Бойка. Але. Саме кремлівська спрямованість відштовхує від проекту помірковану частину фан-клубу «оппів». З іншого боку, той самий Борис Колесніков неодноразово звинувачував Бойка у співпраці з владою.
Для найбільш непримиренних, для яких і Медведчук – недостатньо прокремлівський, існує проект «Наші» Мураєва, відомого своєю повсякчас ексцентрично-проросійською риторикою.
Іншими словами, наявністю трьох різних проектів, Москва убиває кількох зайців зразу. Треба розуміти, проросійський електорат в Україні зараз – набагато менший ніж у 2013 р., основний виборець «опів» завжди перебував у Криму та на окупованих районах Донбасу. Тому відштовхувати від себе когось – вкрай недалекоглядно. Мобілізувати треба всіх. Їх і мобілізують. Помірковані прибічники «ригів» та фанати «пенсії як за Януковича» попрямують до «ахметівських», фанати Кремля – до Бойка і Медведчука, а найбільші радикали – до Мураєва. Плюс – «ахметівські» йтимуть на вибори узгоджуючи дії з «Батьківщиною» Тимошенко, і в разі чого можуть навіть закликати частину своїх виборців підтримати ЮВТ в другому турі.
Якщо ж представникам опів (Вілкулу або Бойку) вдасться пройти в другий тур – представники інших частин оппів зразу ж їх підтримають. Можливо – ще й Юлія Володимирівна їм підіграє.
Тож розслаблятися зарано. Москва кидає неймовірні сили аби мобілізувати виборця, всього якого тільки може зібрати для повалення чинної влади. А той виборець, навіть не усвідомлює того, що як би він не голосував – прийде він до одного й того самого.
В «опу».
