За винятком княгині Ольги, у літописних зводах рідко згадуються дружини, дочки та онуки князів. Але ж серед них було чимало видатних особистостей, і почасти їхній вплив поширювався далеко за межі Київської Русі.
Ганна, одна з дочок Ярослава Мудрого, уже в ранній юності знала грецьку мову і латину. Князівна була гарна (за переказами, волосся у неї було, як золото, а риси обличчя тонкі та співрозмірні), розумна і «старанна до книг». У 1048 році французький король Генріх І Капетинг направив посольство у далекий Київ, щоб домогтися згоди великого князя на шлюб із Ганною. Нічого романтичного у його намірах не було: літній король керувався міркуваннями політичних вигід, які йому обіцяв шлюб із дочкою могутнього та багатого київського правителя.
Згоду було отримано, і Ганна Ярославна вирушила до Парижа. Урочисте вінчання Ганни і Генріха відбулося 19 травня 1051 року в Реймсі — дочка Ярослава стала королевою Франції. Однак її подружнє життя склалося невдало. Генріх виявився слабким і нерішучим правителем, натомість його дружина показала себе владною, далекоглядною та енергійною державною діячкою. На документах тієї епохи поряд із підписами її чоловіка часто зустрічаються інші, написані слов’янськими літерами:«Анна Ръина» (королева Ганна).
У 1060 році Генріх раптово помер, і на французький трон зійшов син Ганни Філіп І, якому на той час виповнилося всього сім років. Ганна відмовилася від регентства при малолітньому королеві й усамітнилася в одному із замків у містечку Санліс неподалік від Парижа. Тут, у Санлісі, спалахнув пристрасний роман королеви-вдови із графом Раулем — нащадком Карла Великого, наймогутнішим після короля вельможею у Франції. Однак відповідно до французьких законів, удова й мати короля не мала права вдруге виходити заміж, а граф Рауль був одружений. Тому графу довелося «викрасти» Ганну, укласти таємний шлюб і прожити з нею в щасті та злагоді багато років.
У 1074 році Ганна овдовіла вдруге. Останній за часом документ, де стоїть її підпис, датований 1075 роком, а що сталося далі з дочкою Ярослава Мудрого, історикам невідомо. Крім єдиного факту — середньовічна французька хроніка в 1089 році згадує її серед тих, кого вже немає на світі.
