Велична постать гетьмана Мазепи мимоволі змушує замислитися про те, ким були люди, які складали його найближче оточення, адже їхні долі тісно переплетені з життям і долею одного з найвидатніших діячів української історії. Мазепа належав до стародавнього козацько-шляхетського роду, який мешкав на Київщині. Предки гетьмана служили в польському війську і обіймали адміністративні пости, але залишалися в козацькому званні й твердо дотримувалися православ’я. Однак головну роль у формуванні характеру Івана Мазепи зіграла його мати — Марія Мокиївська, у заміжжі Мазепина.
Марія Мазепина походила з такого ж самого шанованого козацького роду з Київщини. У дитинстві вона, як і багато українок із заможних родин, отримала гарну освіту. Пізніше вона брала участь у громадському житті, місцевій політиці та справах благодійності. У шлюбі з Адамом-Степаном Мазепою у Марії народилося двоє дітей, одним із яких і був майбутній гетьман.
Із сином Марія пов’язувала великі надії — і не помилилася. Після навчання в Київській духовній академії та служби при дворі польського короля Яна-Казимира юнак у 1663 році вступив на службу до гетьмана Дорошенка в Чигирині. До цього часу Марія Мазепина овдовіла. Син уже був самостійним, дочка вийшла заміж, і вона вирішує провести залишок життя в монастирі. Обителлю Марії, що прийняла в чернецтві друге ім’я Магдалена, став жіночий Києво-Вознесенський монастир. За якийсь час вона стала його ігуменею — насамперед завдяки своєму духовному авторитету. Однак і в чернецтві Марія Магдалена зберегла зв’язки з сім’єю. Вона вела постійне листування з сином і бачилася з ним у той час, коли він перебував у Києві. Дослідники вважають, що вона мала великий вплив на нього, і найважливіші політичні рішення Івана Мазепи приймалися за її особистої участі.
У 1691 році, коли гетьман почав замислюватися про розрив із Москвою, відомості про це просочилися за стіни його канцелярії. Воєводі Київському, котрий представляв інтереси московського царя, було підкинуто донос на Мазепу, який нібито готує зраду. «Підметну грамоту» випадково виявила черниця Флорівського монастиря, яка перебувала в дружніх відносинах з Марією Магдаленою. У результаті донос потрапив до рук матері гетьмана, і це врятувало життя її сину.
За часів правління Марії Магдалени Києво-Вознесенський монастир став найбільшим центром унікального мистецтва — українського шиття. Тут було відкрито школу для дівчат, у якій окрім мистецтва вишивки викладалися й інші ремесла, а також філософія, логіка, співи і музика. У розроблюванні візерунків для вишивок, призначених винятково для потреб церкви, брали участь славнозвісні іконописці Києво-Печерської лаври. У майстернях монастиря виконувалися найвідповідальніші замовлення для найбільших храмів і монастирів.
Самій ігумені належить кілька шедеврів, які дійшли до наших днів і зберігаються в музеї Києво-Печерської лаври. Це славнозвісні завіси «Покладення в труну» і «Покрова», створені близько 1690 року, а також «Вручення ікони Рудницької Божої матері». На них поряд із ликами Богоматері та Спасителя можна побачити майстерно виконані портрети гетьмана і самої Марії Магдалени, а також герб їхнього роду.
Дата смерті Марії Магдалени Мазепиної нам не відома, як не відома і точна дата її народження. Поховано матір великого гетьмана на території Києво-Вознесенського монастиря вже після того, як її синові довелося залишити батьківщину.