Рік народження прославленого козачого ватажка невідомий. Родом він із міста Мерефи під Харковом. Одержати освіту Іванові Сірку не вдалося — майже все життя він провів у походах проти Туреччини, Криму та Речі Посполитої, брав участь у 55 битвах, і практично завжди виходив переможцем. Поголос про його подвиги докотився до Польщі, Франції, Литви, Туреччини, Молдавії, Росії.
У 1663 році Сірко був уперше обраний кошовим отаманом Війська Запорізького, а потім переобирався на цей почесний пост іще вісім разів. Не минало й року, щоб він не водив загони козаків на Кримське ханство, на турецькі фортеці в Причорномор’ї, у Молдавію і Польщу. На початку 1664 року козацьке військо вирушило на Буг і Дністер, розгромило татарські улуси біля міста Бендери, а звідти повернуло на Правобережну Україну і звільнило від польського панування міста Брацлав, Кальник, Могилів, Умань, Черкаси і Канів.
Гетьмани Слобідської України Брюховецький і Самойлович побоювалися впливу Сірка серед козацтва і небезпідставно мислили, що він здатний у будь-який момент відібрати в них знак гетьманської влади — булаву. Один за одним у Москву сипалися доноси, його обвинувачували навіть у зраді, щоб викликати гнів московського царя.
У 1672 році Сірко й насправді заявив про свої претензії стати гетьманом. Однак царська влада обвинуватила його в підбурюванні козацтва до заколоту, відправила отамана в Москву, а звідти — у сибірське заслання. Щоправда, тривало воно недовго. Трьохсоттисячна армія турків перейшла Дунай і ввірвалася на Поділля, і на прохання польського короля Іван Сірко був звільнений і негайно почав бойові дії проти Кримського ханства. Під ударами козаків скорилися Бендери, було зруйновано кримські міста Гезлев (Євпаторія), Карасубазар і столицю ханства Бахчисарай. Хан змушений був тікати в гори, а його військо було повністю розгромлене.
У 1680 році повне тривог і поневірянь життя далося взнаки: Іван Сірко тяжко занедужав і незабаром помер. Запорожці поховали уславленого отамана на кручі над Дніпром.
