Напередодні закінчення терміну дії контракту між «Газпромом» і Сербією Белграду вдалося домогтися від Москви продовження угоди ще на пів року. При цьому Сербія закуповуватиме газ за ціною 270 доларів за тисячу кубометрів, що набагато менше – практично втричі – від ціни, за яку зараз купують газ європейські країни. І набагато більшою є ціна закупівлі газу для Республіки Молдови, контракт якої з «Газпромом» теж минув цього року. Утім домовленості «Газпрому» з Сербією, на відміну від домовленостей з Молдовою - це не контракт, а якісь тимчасові домовленості, за час дії яких має бути погоджена постійна угода.
Секрет такої дешевизни є дуже простим. Закупівлі газу Сербією залишилися прив'язані до «нафтової формули», себто вартість сировини залежить лише від вартості нафти на біржі. Це те, чого безуспішно намагалися досягти в Кишиневі. При цьому про можливі російські пропозиції Молдові ми дізналися не від керівників цієї країни, а якраз від президента Сербії Александра Вучича. Вучич ще кілька тижнів тому обурювався, що «Газпром» пропонує Сербії в новій угоді перейти на цінову формулу з 70-відсотковою часткою ціни на спотових ринках і 30-відсотковою – нафти, що, за словами сербського президента, призвело б до зростання ціни до 790 доларів за тисячу кубометрів. «Хто це буде оплачувати, у кого є такі гроші?» – обурювався Вучич. І саме на підставі цього інтерв'ю сербського президента – а воно відбулося якраз у розпал кризи з постачанням газу до Молдови – можна було зробити висновок про те, що «Газпром» пропонує Кишиневу.
Але в інтерв'ю Вучича була ще одна фраза, ключова, на яку тоді мало хто звернув увагу. «Тому є такою важливою моя зустріч із Путіним 25 листопада», – сказав президент Сербії.
Зустріч відбулася у заплановані терміни – це вам не безглуздий для Путіна «нормандський формат» чи переговори з президентом Молдови Маєю Санду. І під час цієї зустрічі російський президент наголосив, що «ми знайдемо таке рішення, яке буде безумовно прийнятним для наших сербських друзів».
І знайшли. Тепер Вучич із придихом розповідає, що Путіну «важко призначити подібну ціну на більш тривалий термін, оскільки інші обурилися б», і стверджує, що Росію намагаються «політично вичавити» з європейського газового ринку. При цьому сам президент Сербії чудово розуміє, що атракціон нечуваної щедрості може завершитися будь-якої миті. Саме тому Белград докладає значних зусиль для диверсифікації газових постачань. Ось буквально зараз починається будівництво сполучного газопроводу з Болгарією маршрутом Ниш-Димитровград потужністю близько 1,8 мільярда кубометрів, що дасть можливість Сербії отримати доступ до ринку зрідженого газу через Грецію. І це лише початок.
Але поки що Вучичу потрібний дешевий газ – і він із задоволенням грає в енергетичні піддавки з Володимиром Путіним. Сутність цієї гри також є простою – Москва демонструє, що країни, які перебувають у її зовнішньополітичній орбіті та відстоюють її інтереси, можуть розраховувати на потурання, тоді як «вороги», які орієнтуються на Вашингтон і Брюссель, отримають у відповідь підвищення цін, холод і незліченні соціальні проблеми.
Ми можемо лише здогадуватися, які ціни зафіксовані в довгостроковому контракті «Газпрому» з Угорщиною, але можемо не сумніватися – вони напрочуд прийнятні для Будапешта. Адже Віктор Орбан допоміг Володимиру Путіну у здійсненні плану енергетичної ізоляції України та погодився отримувати газ в обхід української ГТС, – а отже, отримав за це гідну винагороду.
Александр Вучич, який відомий своєю схильністю до маневрування, за всіх розмов про любов до Росії продовжує курс на європейську інтеграцію Сербії і зараз буде на «випробувальному терміні». Ми ще не знаємо, які спільні дії для дестабілізації регіону Путін запропонував Вучичу, але розуміємо одне – російський президент зацікавлений у тому, щоб інтеграція країн Західних Балкан до ЄС тривала якомога довше, бо ж таким чином гальмується можливість початку переговорів щодо цього з Україною чи Молдовою. А в самій Молдові «Газпром» робить усе можливе, щоб послабити позиції проєвропейського президента й уряду та повернути до влади союзників Кремля.
Україна, звісно ж, на черзі. Ми поки що не знаємо достеменно, що спричинило енергетичний дефіцит у нашій країні: кричуща некомпетентність команди Володимира Зеленського чи планомірна робота російської агентури у владі, чи дії окремих олігархів, чи все разом. Утім зрозуміло, якщо Кремлю цієї зими вдасться довести нашу країну до енергетичного колапсу, це стане початком розмов про необхідність «конструктивно домовитися» з Москвою, щоб не замерзнути – на тлі соціальних проблем і протестів. А кожного, хто говоритиме про небезпечні наслідки таких домовленостей, будуть звинувачувати в бажанні заморозити Україну.
