Вовчику... ти вже вибач, що називаю тебе по-старому, по КВНівському, але до рівня президента ти, на жаль, просто не зміг дорости ні морально, ані розумово.
Так от, Вовчику, в тебе більше нема виходу. Щойно ти припиниш своє президентство - тобі нема куди бігти:
▪︎ ти розлютив українців,
▪︎ ти не підлизався до Трампа,
▪︎ а в пуйла до тебе рахунок за те, що ти й твої посіпаки не змогли виконати завдання (не через твою провину, ти все зробив, аби злити Україну, але українці не схотіли зливатися).
Можна, звичайно, здриснути до Європи, але в Європі купа пуйлових вбивць і вони там тебе легко дістануть - навряд чи європейці стануть тебе аж надто охороняти.
Так от, Вовчику... Єдина твоя надія вижити, фізично вижити зараз - це, якщо виживе Україна.
Для цього треба повністю змінити сценарій. Припинити гнобити опозицію (це в тебе все одно погано виходить, ти за складом характеру не диктатор, а класичний радянський єврейський хлопчик із доволі м'яким характером та комплексами, який в душі картає себе за нерішучість і покірливо віддає свої гроші будь-якому гопнику...
А біля тебе сидять гопники, ти їх боїшся й вони тобою крутять, як вола за сталеві яйця), припинити думати, як викрутитися самому, припинити боятися:
русскіх, Трампа, єрмаків із татаровими...
Стати президентом воюючої країни - те, чого тобі не вдавалося всі ці роки. Власним рішенням призначити уряд національної єдності - справжньої єдності, а не тієї, яка від російського слова «єда».
Ти знаєш прізвища людей, яких треба призначити: ти повторюєш ці прізвища з ненавистю, але вони - єдині, хто зараз можуть врятувати твою власну шкіру: не тому, що вони тобі віддані - вони тебе за лайно тримають - а тому, що вони рятуватимуть Україну, а твоє життя тепер від цього порятунку залежить напряму.
Життя, не гроші, а життя. Фізичне існування. Ти знаєш прізвища генералів, яких викинув із війська чи навіть запроторив до буцегарні - вони теж ті, кому доконче потрібно рятувати Україну, отже - твоє життя.
Їх теж доведеться повернути - і не на посади командирів рот та взводів, а на справжні генеральські посади.
А тобі самому доведеться просто не втручатись та озвучувати те, що буде потрібно для України.
Бо не виживе Україна - не виживеш і ти.
Можеш поки плекати плани на «після війни» - як пригрести собі всю славу та розправитися з цими самими людьми, які рятуватимуть Україну. Ці плани зараз, як люблять повторювати за тобою твої посіпаки, не на часі. Сховай свою ненависть, якщо хочеш вижити.
Чи здатен ти на таке, Вовчику?
В нормальні часи я б сказав - точно ні. Зараз, коли твоє життя опинилося під найбільшою загрозою, яку ти лише коли-небудь переживав - не знаю. Невеличкий шанс на це є, історія знає подібні приклади. Ну, то таке.
Твоя шкіра - твій і вибір.
Чи дослухається?
Думаю, що ні, бо путіна він більше боїться і не для того він у владу йшов.
