Виступ "найвпливовішого політика світу" в майже порожньому залі ООН зовсім не був розрахований на ООН. Проте, він розрахований на його "середнього виборця", який знає про існування ООН "з чуток", і якому, навіть, не спадало на думку стежити за процесами і виступами в цій організації.
За ніч мережа наповнилася захопленням. Мовляв, Зеленський "відкрив очі", "сказав правду" і навіть "розгромив" ООН.
Ось тільки маленька поправка. Критика ООН і розмови про її реформування вже багато років є частиною обов'язкової риторики світових лідерів.
Про це неодноразово, у різних формах казали (наприклад) Меркель, Макрон, Ердоган, Тосиміцу Мотегі, і всі без винятку президенти США. І десятки інших лідерів. І навіть путін.
Власне, театралізований і хамоватий конспект давно існуючих критичних зауважень до ООН і мав переконати виборців в реальності формули Мендель про "найвпливовішого політика".
А ООН чула це в різних формах і багато разів. Правда ніхто до цього не використовував креатив 95 кварталу, щоб вставити в виступ пародію на путина, процитувавши слова путина, копіюючи голос і манеру путина.
Так що, Зеленський старанно "будив ООН" у достатньо дворовій манері, щоб сформувати саме у себе вдома враження про "епохальність" свого виступу. Хоча, в очах інших епохальною була, наприклад, заява Байдена про повернення США до Ради ООН з прав людини. І анонс дій США щодо підтримки діяльності ООН в найбільш проблемних сферах. Саме в тих, які так палко критикував Зеленський.
У тому числі у проблемах пандемії. Було дуже цікаво слухати про "провал боротьби" від людини, під керівництвом якого Україна "домоглася" повного провалу в цьому питанні.
Було дуже цікаво слухати про те, як треба було "ділити вакцини" від людини, під керівництвом якої гроші платників податків і іноземна допомога, виділені на боротьбу з епідемією - були зариті в асфальт і успішно "освоєні" найближчим оточенням.
"Гроші ми розтягнули, тож давайте щось ділити" - це "вері гуд бізнес".
Тобто - пряма і нахабна маніпуляція фактами, загорнута в емоційну форму і слова про "рятувальні шлюпках не для всіх" - залишається маніпуляцією. Яку бачать всі - крім частини виборців в Україні.
А коли Зеленський говорить про війну - це правильно. Ось тільки він не говорить нічого нового. Мені невідомо, чи знає Володимир Олександрович про те, що він просто повторює давно сказане Петром Олексійовичем. Та це й не важливо.
Самі слова сказані навіть з трибуни ООН - можуть коштувати тільки витрачених букв. Якщо не готувати грунт для виступу на всіх фронтах. А зцим вже два роки проблеми. Через відкат у зовнішній політиці. Через "смикання" в політиці внутрішній. Через загальну підміну політики - імітацією політики.
І, як результат - Україна зникає зі світового порядку денного навіть в ООН.
Тому, ми маємо - те, що маємо. "Яскравий" виступ в майже порожньому залі. З нальотом шоу і істерики. В якому Зеленський "викриває і звинувачує" повторюючи давно (і не раз) сказані іншими слова. Попутно "вішаючи" на світове співтовариство навіть гріхи власної безпорадності і некомпетентності. Там це викликало, в кращому випадку - здивування.
А ось вдома - цілком ймовірно ще трохи продовжить існування ілюзії "політичної значущості" і "діяльності".
Ну і замах на Шефіра був особливою родзинкою. Що створює дивне враження опрацьованого заздалегідь сценарію. Прямо зі світової трибуни Зеленський вже практично розказав про причину замаху - ціна за реформи (які???). Затвердив, так би мовити, єдину версію.
Цілком ймовірно, що це спроба легалізації подальших жорстких дій щодо своїх опонентів. Чи так це - ми дуже скоро дізнаємося.
Резюмуючи, ставлю оцінку "відмінно" тим, хто готував промову. І не тому, що вона була важливою і конструктивною. Тому, що завдання підтримати ілюзію образу "світового лідера" для некритичною аудиторії - виконано.
А в решті, все стабільно. Стабільно соромно.
