Коментувати розслідування медіа-кілера Дениса Бігуса – це те саме що давати оцінку вульгарним написам на паркані. Проте, не можна не відмітити прогресу. І Деніс Бігус і Аліса Юрченко в останньому їхньому «розслідуванні» нарешті визнали, що їхні ролики не істина в останній інстанції, а втілення їхніх власних збоджених фантазій. Вони вже не стверджують, ніби Медведчук був бодай якось пов’язаний з Порошенко. То тут то там з’явилися фрази «на мою думку» і «ми припускаємо».
От що запити адвокатів Порошенка животворчі роблять! Проте…
Нацистському пропагандисту Йозефу Геббельсу приписують твердження, що аби брехня виглядала більш правдоподібно, її треба оздоблювати частками правди. «Розслідування» Бігуса робляться саме за геббельсівськими лекалами. Сенсацію роздувають на тлі цілком реальних фактів. І от про факти треба нагадати – аби не забулися.
Війна проти України у 2014-2015 рр. йшла по багатьох напрямках, в т ч по економічному. Україну шантажували поставками газу – як раз тоді ми стали купувати газ у Словаччини. Група банків з російським корінням проводили аж надто підозрілі махінації з валютою – суспільство навіть не здогадується від якого стрибка інфляції тоді врятувала Україну Валерія Гонтарева.
Але найбільш болючою була тема вугілля. В Україні багато-багато теплоелектростанцій (ТЕС) розрахованих на вугілля марок А і Т, що їх видобували на Донбасі. І от під час літньої кампанії 2014 р. практично всі українські шахти, що видобувають таке вугілля, опинилися під окупацією. Для тих хто не зрозумів, пояснюю. Напередодні зими Україна була перед загрозою зупинки майже всіх ТЕС. І так, вугілля яким ви вдома грубу опалюєте, для ТЕС не годиться. Бо залежно від марки, використання непридатних марок може або забруднити канали станції так, що її обслуговування стане золотим, або перетворить кожну ТЕС на міні-Чорнобиль.
Темою вугілля Україну шантажували шалено. Можна пригадати нахабні заяви лідера терористів так званої «ДНР» Захарченка про те що «ешелон вугілля відкриває шлях на Маріуполь».
Уряд України намагався цю проблему вирішити. Саме тоді стали імпортувати вугілля з Південно-Африканської республіки і Австралії. Швидко з’ясувалося що вугілля з ПАР українським ТЕС не підходить – і не треба думати, що та історія минула без наслідків. У грудні 2014 р. Генпрокуратура вдягнула «сяючі браслети» на руки Директора держпідприємства "Укрінтеренерго" Володимира Зіневича.
Українські чиновники творили дива дипломатії. У лютому 2015 р. на тлі загрози віяльних відключень електрики міністр енергетики та вугільної промисловості Володимир Демчишин примудрився домовитися з Москвою про перетік електроенергії до українських мереж. Чули? Зразу після Дебальцева і на тлі боїв у Широкіно. Демчишин тоді заходився цинічно шантажувати Москву повним відключенням поставок електрики до окупованого Криму – і Москва відступила. Демчишина тоді зразу ж (!!!) почали атакувати різноманітні демократичні активісти і журналісти-розслідники. Навіть не дивно.
Звісно, на дефіциті вугілля багато хто тоді намагався погріти руки. З легкої руки Мустафи Найєма у квітні 2015 р. стало відомо про «операцію Крєпость», де ДТЕК Рината Ахмєтова, користуючись своїм монопольним становищем на ринку вугілля, нібито намагався шантажувати уряд з метою збільшення цін. Очевидно, гріли руки всі хто міг, і в першу чергу – ті хто мав відповідні зв’язки в російському істеблішменті. Такі як Віктор Медведчук. Ніяка допомога держслужбовців для цього йому біла не потрібна – вистачало самої кризи.
І якщо було так, джерело записів Бігуса очевидне – Росія.
Та історія, в першу чергу – пересторога для нинішньої влади. Бо Україна Порошенка тоді зуміла вирішити питання забезпечення країни вугіллям та закупівлі газу. Електрику тоді гнали на експорт. Нині зелена влада цілий рік купувала електрику у Москви і періодично висловлює ідеї закупівлі газу у Росії. А російська армія – біля кордону.
