Я досить часто вживаю у своїх дописах таку дефініцію, як 'простий народ', вкладаючи у тлумачення, цього терміну, скоріше сенс негативний.
Не буду повторювати заяложених істин про 'владу натовпу' і 'соціальне стадо', що під орудою тоталітарних керманичей (читай популістів) з радісними вигуками й одностайним схваленням дає дозвіл на фізичне знищення будь кого, хто не розділяє принципи колективної безвідповідальності, беручи на себе морально-етичний тягар індивідуаліста-пасіонарія.
З далеких часів горбачовської Перебудови, читаючи на сторінках 'Нового міра', 'Огонька', 'Юності' чи української 'Сучасності" про злочини сталінізму, я зненевидів цей термін 'простий народ' іменем якого розстрілювали видатних митців поетів, художників, музикантів, вчених і філософів (до творчого цеху яких певною мірою належу і я).
Тавро 'враг народу', що ставили не тільки у папери, але й на все життя цих людей (включаючи рідних і близьких) означало для мене своєрідний 'знак якості', бо свідчило про здатність цієї людини до опору, боротьби, до свідомого творчого горіння.
Сьогоні 5 серпня виповнюється 82 роки від офіційного дня початку операції НКВС СРСР 'Про посиленню репресій щодо антирадянських елементів'. Упродовж наступних 15 місяців іменем 'простого народу' буде заарештовано 1,6 мільона громадян. Майже 700 000 буде розстріляно.
Тому, коли прийде мій час, я мрію стати поруч з тими, кого розстріляли, а не з тими хто кричав 'смерть ворогам народу'.
Бо так, я - ворог народу!
Тупого, лінивого, заздрісного, брехливого, хитрого, хамовито- мовчазного бидла, що не уявляє себе без рабського ярма й слухається тільки панського батога, або голосу власного шлунка.
І не кажіть мені нічого про 'мудрість народну', бо часто-густо - то лишень мудрість поетів, яких 'простий народ' або розіп'яв, або розстріляв, або втопив у колодязі, забувши їхні імена.
Бо саме поети гинуть першими, коли говорити починає 'простий народ'.
ПАМ'ЯТАЄМО! Не ЗАБУВАЄМО!!!
