Володимир Зеленський прикинув, що на випадок замир’я знадобиться близько 200 тисяч іноземних солдатів. Аби вони стали досить щільним живим щитом на випадок нового наступу Путєна. Це очевидна логіка, ну і плюс це велике розвантаження для самих ЗСУ.
Звісно, що всі почали петляти від відправки своїх військ. Німці і поляки тупо бояться відпускать своїх, бо самим буде ніким захищатись якшошо. Естонців самих не дуже багато. А британців – у всій велетенській і могутній країні – «The Times» виявив всього 80 тисяч солдатів, частина з яких і так вже соваються по світу в складі військ ООН. Тому можуть дати в кращому випадку 20 тисяч. Що як ми розуміємо – просто смішна жменя для закриття незначної ділянки фронту.
В общім, європейці бідкаються, американці розводять руками, українці воюють.
Як би виглядали миротворчі сили в Україні?
Очолювані Великою Британією та/або Францією, постконфліктні сили були б радше «силами стримування», ніж миротворчими силами, оскільки вони були б на боці України. Європейські війська не воюватимуть на лінії фронту, а діятимуть для стабілізації ситуації і забезпечення того, щоб російські війська не наважувалися наступати далі вглиб української території.
Хоча президент Зеленський заявив, що для надійного стримування необхідно мати 200-тисячний контингент, він, ймовірно, буде набагато меншим. Сили чисельністю 200 000 військовослужбовців потребуватимуть 600 000 військовослужбовців, призначених для виконання цього завдання, оскільки ще 200 000 будуть готуватися до введення і 200 000 будуть відновлюватися. Вони повинні бути достатньо великими, щоб стримувати напад, а це означає, що вони повинні бути достатньо боєздатними, щоб швидко діяти і відбивати будь-яке вторгнення.
Велика Британія могла б виділити близько 20 000 солдатів - приблизно чверть британської армії за підтримки резервів і спецназу. Інші країни також повинні виявити бажання взяти участь, а країни Балтії, безсумнівно, будуть нервувати через відправку своїх військ в Україну, коли вони вже перебувають на лінії фронту НАТО з Росією.
Ці сили могли б діяти за прикладом Південної Кореї, яка утримує десятки тисяч американських військових в країні з моменту початку війни з Північною Кореєю в 1950 році.
Чи можна було б обійтися без США?
Напевно, ні. Хоча, можливо, американські війська на місцях і не знадобляться - ідея, проти якої, як вважають, виступає президент Трамп, - за словами одного дипломатичного джерела, це вимагатиме певної форми американської «купівлі». Європейські країни побоюються, що розгортання лише європейських сил зробить їх вразливими до нападів.
Бен Баррі, старший науковий співробітник Міжнародного інституту стратегічних досліджень (IISS), сказав, що якщо США не будуть там, «то у Росії може виникнути спокуса ризикнути здійснити подальший напад, припускаючи, що США будуть сидіти склавши руки, і в цьому випадку це буде кінець НАТО». Він додав: «Це також європейські члени НАТО, які беруть участь у війні. Я припускаю, що існує значна обережність щодо будь-якого стримування, яке не включає американські війська».
Одним із шляхів вирішення цієї проблеми може бути надання США іншої форми підтримки, над чим зараз працює Великобританія.
Уряд Великої Британії хоче, щоб США забезпечили «повітряне прикриття», повідомило одне інформоване джерело. Це може бути у вигляді зенітно-ракетних батарей Patriot, які можуть збивати балістичні ракети або літаки, наприклад, засоби спостереження.
Як працюватимуть миротворчі сили ООН?
Миротворчі сили ООН у складі «блакитних шоломів» залишатимуться нейтральними, і, згідно з конвенцією, вони будуть складатися з країн, які не є сторонами конфлікту.
Вони будуть уповноважені застосовувати силу лише для самозахисту і стежитимуть за дотриманням режиму припинення вогню - підраховуватимуть кількість випущених снарядів та інші порушення. Метою було б допомогти двом країнам перейти від стану війни до миру.
Для забезпечення незалежності Боснії в 1990-х роках знадобилася структура ООН і 90 000 миротворців.
Баррі зазначає, що ООН намагається знайти достатню кількість військ для підтримки існуючих місій, тому може бути складно зібрати значний контингент чисельністю близько 100 000 осіб.
Враховуючи, що таке розгортання потребуватиме голосування в Раді Безпеки ООН, Росія і Китай, два з п'яти постійних членів, а також Франція, Великобританія і США, повинні будуть дати згоду.
Чи потрібна згода президента Путіна?
Важко уявити, як план буде працювати, якщо президент Путін не погодиться на нього в рамках переговорів зі США. Все, що виглядає як ініціатива НАТО або пов'язане з інфраструктурою НАТО, швидше за все, буде червоною лінією. Деякі експерти вважають, що він з набагато більшою ймовірністю погодиться на миротворчі сили ООН, що складаються з дружніх країн, ніж на європейські сили, підтримувані американцями.
Який би план не був висунутий, може пройти багато часу, перш ніж щось буде узгоджено. Трамп ще не мав телефонної розмови з Путіним, і деякі союзники вважають, що немає жодних ознак того, що він хоче сісти за стіл переговорів.
