Повертаємось з лінії бойового зіткнення з новим досвідом в практичній площині після роботи та після аналізу дій суміжників та «випускників». Бачимо що нічого з того що є в наявності (із програм та розумних методичок) серед десятків тисяч паперів бойової підготовки нам не підходить, бо 90% то переклад ще з документів РККА та СА, а 10% та ж хєрь, але з припискою внизу «з урахуванням новітнього досвіду АТО/ООС». Більшість поважних панів з бойової підготовки обожнюють всі ті папери спадок РККА, бо вони ще солдатиками/курсантами а потім офіцерами по ним вчились і вчили і вчать, і знають їх досконально. А саме головне вони створені щоб «утягувати» особовий склад. Щоб не дай Бог не трапилось чогось і тебе не звинуватили. Щоб утягувати особовий склад як в РККА. Головне гасло - «а якщо щось трапиться?». «Ніззя, а вдруг…» Ніяких прав, наряди, очікування поки хтось прийде, або не прийде, показуха і побілені бордюри. І мінімум навчання з предметів які реально будуть використовувати на війні
Розуміємо що треба інший підхід бо не буде діла.
Влаштовуємо мозковий штурм.
Для виконання такої то задачі на фронті, нам треба дати бійцям такі то навички і дати їм базові скіли в тому то і тому щоб це був як конструктор. Як набір інструментів. Вони потім зможуть це прокачати і використовувати під задачу.
Для опанування таких навичок на рівні моторики та знань, щоб не забули через тиждень, нам потрібні такі то вправи. Перелік вправ, як його бачать бійці та офіцери з реальнім бойовим досвідом контактних піхотних боїв.
Питання до навчального відділу - як ми можем це зробити в наших умовах?
Навчальний відділ - кхм, панове, вибачаємось, але тут таке діло - ми нічого з цього не можемо робити по закону, настановам та керівним документам.
Оця вправа порушує інструкцію 22ХхІ ДСК від 1992 року. Оця стрільба порушує положення 1279/45 КМВ про полігону службу від 1997року. Ця вправа регламентується курсом стрільб редакція 33х від 2012 року і не допускає списання цього типу БК в такій кількості. А оце і оце порушення інструкцій Хххххх від 1976 в редакції 1992 року перевирущенної в 1999 році. А оце все не передбачене інструкціями та положеннями сухопутних військ номер 36/9776 дск та 23408/2 від 2014 та 2020 року. (Всі позначки умовні) І воно не дає нам права робити те і те, не порушуючи інструкцій та закону.
До речі наші інструктора не мають права проводити ці заняття бо не мають сертифікатів таких і таких, які видає єдиний навчальний центр після двох місяців типу навчання.
А як же це працює в «еталонному» навчальному центрі для якого то все пишуть? Але в реальному житті - ніяк. Тільки на паперах. І тільки в уяві поважних панів, які приїздять кожні 2-3 місяці находити не суттєві недоліки. І так роками.
Як це працює в навчальних підрозділах та центрах де хочуть і можуть якісно готувати людей. Наприклад у нас.
Проходить мозковий штурм, визначені вправи які треба давати бійцям. Визначена кількість БК. Визначені інструктори, які разом з бойовими офіцерами,самі, починають навчання та відпрацьовують вправи до автоматизму. Кожна вправа, аналіз, кожне виконання, розбір і аналіз. Робота над помилками.
Коли вправа «сформувалась», ставиться задача навчальному відділу підібрати інструкції, настанови, правила в які можна впихнути це все щоб не порушувати закон та виконати прокурорський мінімум безпеки.
Не зробим так, виїбуть весь центр від начальника до кухаря. А робити треба.
Бо всі розуміють- поки ми в тилу готуємо людей, зараз на фронті нам цей час та можливість виборюють ціною свого життя.
Ми не маємо права сказати «не можем». Ми перед тими хлопцями що зараз в окопах не маєм права казати - «так не положено», «так не вийде». Єдине що нас виправдовує це 100% ккд. На пупі крутись а зроби. Ми всі в тилу, для того щоб робити те, що потрібно фронту і людям, які завтра підуть виконувати бойові задачі. Наша задача зробити неможливе можливим, щоб люди пішли на війну навчані.
А як же це повинно працювати в світі здорових людей?
Приїздить до навчального центру група з людей з фронту і каже нам/вам/нашій бригаді треба така і така підготовка. Щоб боєць мав такі і такі навички. І ще якщо можна прокачати наприклад нічні штурми окопів. Якщо нема програм в яких то все робиться,
всі збираються і роблять вправи, тренування і заняття. Випробовують на собі, потім запрошують фокус групу. Вхідне оцінювання, вихідне оцінювання. Незалежне оцінювання «замовника» з урахування стану на фронті - наступ, оборона, штурми, забудова, посадка і таке інше. Всім все ясно, всі задоволені.
І лише тоді приїздять поважні пани методисти з бойової підготовки, з гудіпу і вишів і разом з інструкторами повний цикл проводять в полі і в аудиторії. І пишуть пишуть пишуть. Пишуть не те як не можна робити. А як треба робити. Щоб не було двоєчитань, щоб неможливо було «спростити» вправу, щоб підґрунтя академічне. Щоб все по розуму і ефективно.
А потім вони ж їдуть і затверджують. І приїздять кілька раз перевірити як то все виконується та на залікові стрільби/заняття. І все нормально. Всі при ділі.
Саме страшне, що так можливо. Так буває. Я сам свідок, коли таке було при генералі Шевченко минулому начальнику військової академії (Одеса). Той що зараз заступник НГШ по логістиці. Була задача від главкома. Було бачення як її реалізувати. Були фахівці з досвідом і розуміннями як буде виглядати на навчанні і на полі боя. І була політична воля і бажання Олексія Шевченко у якого був академічний ресурс.
Ми зробили, за нами написали. Погодили, підписали і в бій. І це працює більше року. Правда це було всього один раз.
І так, це виняток. Але саме такі винятки і дають надію на майбутнє. Бо по іншому нам ворога не здолати.
