"В полях фламандських квітне мак
Поміж хрестів - скорботний знак
По нас; а жайвір серед хмар
Нам шле свій спів - останній дар,
Ледь чутний тут крізь грім атак.
Бо ми, полеглі в цих полях,
Ми, що кохали, нині - прах,
Жили - і прийняли удар
В полях фламандських.
Ідіть у бій, забувши страх,
Нам світоч випав з рук, відтак -
Вам підіймати цей тягар!
Якщо загасне віри жар -
Наш сон розвіється, як мак,
В полях фламандських..."
(переклад Оксани Самари)
Цей вірш канадського військового лікаря Джона Мак-Крея, написаний далекого 1915 року, у розпал Першої світової війни, знають ледве не в усьому світі. Саме цей вірш породив один із найважливіших символів у сучасній західній цивілізації - образ маку, в якому сконцентрована пам'ять за жертвами усіх збройних конфліктів ХХ століття.
Хрести із червоними маками, встановлені на паркані неподалік лондонського Тауера в рамках акції пам'яті про загиблих у Першій світовій війні
Минулого року Україна зробила кілька важливих кроків від радянського минулого у бік європейської цивілізації. В тому числі один чисто символічний крок, який у майбутньому може допомогти перебудувати всю систему координат, пов'язану із місцем України у Другій світовій війні.
У вересні 2014 року в рамках заходів, приурочених до річниці завершення Другої світової війни, з'явився абсолютно новий, до того часу практично невідомий українцям образ червоного маку. Натомість в Європі та США цей символ використовують уже дуже давно.
Український варіант не є простим копіюванням західного символу. Харківський дизайнер Сергій Мішакін стилізував його так, що графічне зображення стало своєрідною алюзією: з одного боку воно уособлює квітку маку, з іншого - кривавий слід від кулі.
Український символ маку і медалі на лацкані ветерана під час заходів із відзначення 70-ї річниці завершення Другої світової війни (фото - УНІАН)
А тепер поговоримо про можливі майбутні наслідки цього кроку. Символ - це більше, ніж просто знак, який позначає певне поняття. Це передусім прив'язка до системи координат, до спадкоємності. Якщо червоний мак зрозуміють і визнають українці, ми матимемо добру нагоду переосмислити місце України у війнах ХХ століття, передусім у Другій світовій війні.
А ще ми нарешті відійдемо від терміну "Велика вітчизняна війна", який прив'язує нас до радянської імперії, якої давно не існує, хоч як би декому із сильних світу цього не хотілося визнавати цей доконаний факт.
Пам'ятник Батьківщини-матері на Співочому полі в Києві також прикрасили червоними маками (фото - УНІАН)
На завершення ще трохи про контексти, які несуть за собою символи. Помаранчево-чорна георгіївська стрічка від початку була символом відзнаки військової доблесті у російській імперії, згодом Сталін її зробив Гвардійською стрічкою, але знову ж таки цей символ передусім означав похвалу воїну, а не пам'ять за загиблим. І тільки 2005 року російська влада повернула з небуття старий імперський символ, додавши до нього гасло "Я пам'ятаю, я пишаюся".
Тепер простий математичний підрахунок. Георгіївська стрічка - 10 років існує як нав'язаний згори символ пам'яті, а значить нібито миру, і 240 років - як символ війни. Червоно-чорний мак - тільки пам'ять, ціле ХХ століття пам'яті за загиблими на полях не тільки Фландрії, про яку згадується у вірші - а всього світу. Ну і, звісно, "червоне - то любов, а чорне - то журба", кольори крові і землі українцям добре знайомі.
Цього року Україна вперше відзначає завершення Другої світової війни разом із Європою - 8 травня. Ми відклали на рік запровадження договору про економічну асоціацію із Євросоюзом, але хто заважає нашій державі асоціювати свою історію із європейською уже зараз?
По материалам сайта depo.ua