Коли півтора роки тому писав, що ця війна приречена на «заморозку», і відбудеться ця «заморозка» саме у першій половині 2025-го року, я був «національним зрадником» і «працював на Москву». З плином часу свою думку я не змінив, навіть ще більш в ній укріпився. І хоча багато наших людей, як і раніше, відкидають цей сценарій, він вже не заперечується настільки категорично. Одне з головних питань: чи піде на «заморозку» москва? ОК, давайте поговоримо про цю моску - без ілюзій, але й без почуття тотальної приреченості.
Попри заяви всіляких наришкіних про те, що путін не піде на такий крок (це ж говорить і Зеленський – але ви ж розумієте, що люфт для обоюдних поступок так і повинен виглядати), особисто я вважаю, що комплекс суб`єктивних та об`єктивних чинників спонукає росію це зробити у першій половині наступного року. Мої аргументи:
1.Економіка.
Наразі вона стабільна завдяки оборонно-промисловому комплексу. Ця військова машина дає зростання по всій економіці, але якість цього зростання низька. Люди не покращують свій матеріальний стан, умови життя залишаються на рівні 90-х. Це свідчить про сильний перекіс у бік ВПК. Проте, запас міцності у росії надзвичайно великий, і вичерпання її ресурсів починає проглядатися тільки зараз.
Аналіз почнемо з фінансів. Нові американські санкції проти фінсектора росії вже вдарили сильніше, аніж усі попередні. Вони в одну мить унеможливили прямі платежі від російських компаній іноземним контрагентам. Тепер розраховуватися доведеться через платіжних агентів та інших посередників, що призведе до ще більших витрат та подальшого подорожчання товарів. Через ускладнення платіжних схем частка рубля в оплаті зовнішньоторговельних операцій ВЖЕ помітно зросла, і компанії платять через все більш складні та дорогі схеми.
Зокрема, після введення санкцій проти Газпромбанку, внаслідок чого карти Юніон Пай, випущені ним, перестали прийматися практично у всіх країнах, включаючи і «дружні» типу Таджикистану, в Росії залишилося лише два банки, які поки що можуть здійснювати розрахунки через цю систему: Россільгоспбанк та Азіатсько-Тихоокеанський банк. По суті, це чи не останній шлюз щодо легального надходження валюти до Росії, хоча теж не прямий, а через різні схеми конвертації. У разі перекриття цих двох каналів міжнародна торгівля остаточно перейде на двосторонні угоди і на нелегальну контрабанду.
Представники бізнесу вже скаржаться, що схеми "стають дедалі дорожчими, довгішими і ненадійнішими", а тепер, після санкцій, всі готуються "платити ще більше". А від імпорту комплектуючих залежить російський ВПК, тому товари для його потреб можуть сильно подорожчати, а за ними - і собівартість виготовлення зброї. Також російські військові стверджують, що сильно подорожчають і безпілотники, а також екіпірування, значну частину яких становить імпорт.
Тепер про нафту. Сьогодні її вартість зросла, але основна причина цього полягає у погрозах Трампа зробити з нею те, що він обіцяв до виборів. А саме розпочати масову розробку нафтових свердловин. «У нас більше чорного золота, ніж будь-яка інша країна у світі! Більше, ніж у Саудівської Аравії, більше, ніж у росії», - стверджував Трамп. Він заявляв, що за ціни нафти на рівні $40 за барель росія не зможе вести бойових дій. Трамп також хизувався, що заробить багато мільярдів доларів на продажу енергоресурсів до Європи.
Поки що це хизування у чистому вигляді. Але є достовірна інформація, що команда Трампа вже почала перемовини з Саудівською Аравією (без неї знизити ціни на нафту можна навіть не мріяти), а також з Індією – як основним після Китаю споживачем чорного золота. Про результати перемовин із саудітами в мене інформації поки немає, а от Індія після контакту з командою Трампа вже шантажує Росію, скорочуючи імпорт енергоносіїв. Експорт російської нафти морем впав до мінімуму за два місяці і зіткнувся з сильним падінням з липня на тлі скорочення закупівель Нью-Делі, що призведе до серйозних наслідків для російського бюджету у першому кварталі наступного року. Наразі ж Індія активно домагається зниження цін на російське сировину.
Потуги Трампа гарно доповнює Адміністрація Байдена. У Конгресі США прийняли рішення вдарити по банківському сектору Гонконгу за допомогу в обході антиросійських санкцій. Бо Гонконг перетворився на великий центр експорту заборонених західних технологій до країни-агресора, реєстрацію підставних компаній для купівлі іранської нафти, управління «кораблями-привидами», які обслуговують Північну Корею, а також інших порушень заходів експортного контролю США. Міністр фінансів Джанет Йеллен вже розглянув відповідного листа групи конгресменів, і найближчим часом слід очікувати жорсткої реакції Вашингтону на ці порушення.
2.Геополітичний чинник.
Про якісь кроки до НАТО у найближчі роки Києву можна забути – фактор Трампа у цьому сенсі вирішальний. Як доведеться нам забути у середньостроковій перспективі про повернення втрачених земель. Наразі на Україну агресивно й відкрито тиснутимуть, щоб вона уклала "угоду" з росіянами. Зрозуміло, що на нас тиснути легше, ніж на путіна, і Трампу однаково, як це вплине на цілісність України. Але тиснутиме він і на путіна – деякі експерти вважають, що Донні може бути у цьому сенсі більш рішучим, аніж Байден, та знайти економічні та політичні (Китай) важелі впливу на москву.
Перш за все, відмова завершувати війну по лінії фронту може зіпсувати відносини РФ зі своїми головними партнерами - Китаєм та Індією. Вони давно виступають саме за такий варіант, і Сі з Моді за рахунок його реалізації планують повернути собі втрачені преференції з боку США. Що стосується преференцій для них з боку росії, то вони збережуться у повному обсязі – москва просто економічно не потягне «бикування» стосовно Пекіна та Нью-Делі. До того ж, у Трампа кажуть (як це не сумно для нас), що у нього є одна морковка та два батога, на які може клюнути російський диктатор: потенційна розморозка 300 мільярдів – з однієї сторони; обіцянка разом із саудітами обвалити нафту та знищити (вже не знаю – фізично чи як) тіньовий флот рф.
Водночас, Трамп пропонує зберегти Крим та території, контрольовані москвою без їх юридичного визнання за росією. Україна, у свою чергу, зобов'язується не вступати до НАТО 20 років - це також гарантуватимуть США. Натомість, для запобігання нового вторгнення з боку ерефії, Трамп готовий надати Україні ВЕСЬ спектр ракет далекого радіусу дії з правом застосування при порушенні росією мирної угоди. Українська державність збережеться, більшість санкцій збережуться - в оточені Трампа багато людей, яким абсолютно не потрібно відродження росії.
Тут ще такий нюанс. Раніше ми традиційно спирались на двопартійну підтримку США - президента-республіканця врівноважував демократичний Конгрес і навпаки. Зараз такого люфту не буде - монотрампізм надовго, і до цього треба звикати.
Безумовно, серед факторів, що визначать як позицію путіна, так і рішення Трампа, буде ситуація на лінії фронту, а тому рф намагатиметься досягти максимальних успіхів до інавгурації новообраного президента.
3.Внутрішньополітичні фактори.
Не бачу жодної передумови для того, щоб росія «розвалилась» чи кремль погодився добровільно вийти з територій, які вже окупував. Цей народець буде жерти ріпу та моркву, але дивитись телевізор, вірити царю та кричати про своє «вєлічіє».
Між тим, нинішні контрактники при просуванні нашою територією «стираються» із шаленою швидкістю. Мало того, бронетехніки із старих радянських запасів на полі бою стає все менше. І тут на початку наступного року абсолютно точно постане питання про нову мобілізацію – з однієї сторони, та поповнення технікою, яка повинна буде йти на фронт прямо з заводів – з іншої.
Чи готова росія до нової мобілізації для того, щоб наступати на Херсон, Харків, Дніпро та Слов’янсько-Краматорську агломерацію? І якщо останню вона може спробувати окупувати військовим шляхом (у чому я сумніваюсь), то про великі міста путін може забути. Чому? Тому що вже не початок війни, коли усі там кричали «Гойда!» Згідно з опитуваннями, за зупинку війни по лінії фронту виступає вже майже 60 відсотків росіян (раніше такий показник не перевищував 30%), і цей відсоток постійно зростає. Мало того, відповідно до закритих досліджень, три мільйона російських чоловіків заявили, що виїдуть з країни, якщо така мобілізація буде оголошена. Таким чином, в умовах кричущої нестабільності фінансів, недостатнього людського ресурсу, погроз Трампа та суспільних настроїв щодо «заморозки» війни, ставлю лише 30 проти 70, що путін продовжить цю авантюру. Особливо, на тлі того, що він у будь-який момент може оголосити плебсу, що «всі завдання СВО виконані». Хоче всю Україну? А ви на фіга повторюєте ці його слова? Та до лампочки нам, що він там хоче!
Тепер про нас. Чи може Україна у цих умовах не погодитись на заморозку і продовжити воювати за втрачені землі? Може, але підтримки у партнерів це не знайде - міжнародне право розтоптане, всі вже хочуть зайнятись своїми справами, а не Україною. Юридично окупацію ніхто не визнає, санкції збережуться. Запрацює українсько-європейська програма по тимчасовому переселенню з окупованих територій проукраїнського населення та їх облаштування на нових місцях. Сподіваюсь, виробництво зброї в Україні нарощуватиметься та з`явиться запас ракет середньої дальності власного виробництва, який гратиме роль стримування.
Звісно, залишається Європа, але вона ще не настільки "розкрутила" свої військові можливості, щоб повноцінно замінити США. До того ж уряди в європейських державах міняються, і я не впевнений, що скоро усі країни підтримуватимуть нас настільки ж твердо та послідовно, як Британія та країни Балтії. Так що коли Трамп з путіним про щось домовляться, і цю домовленість сприйме Глобальний Південь та добра половина Європи, Україні залишиться торгуватись лише по окремих позиціях.
Плюс треба враховувати, що перевага кількості прихильників якнайшвидшого припинення війни над тими, хто проти такого сценарію, зафіксований в Україні вперше з лютого 22-го - втома від бойових дій та побоювання подальшого погіршення ситуації поступово наростають.
Таким чином, українському керівництву потрібно готуватись до непростих переговорів з Трампом. Такі перемовини розпочнуться вже наприкінці січня. Головне питання – хто прийматиме в них участь з української сторони. Якщо тільки Єрмак і Зеленський, то це погано. Бо ви бачили, що сталося з всілякими самітами миру та планами перемоги, які видавали на гора ці керманичі. З урахуванням того, що ці перемовини можуть стати екзистенційними у сенсі подальшого існування нас як держави, переговорна група має формуватись, окрім президента та міністра закордонних справ, з представників опозиції та створеного нарешті уряду народної довіри. Мало того, у цих консультаціях обов`язково повинні брати участь британці, французи та німці. Це в ідеалі.
А поки триматись, допомагати армії, робити те, на що здатний кожен зі свідомих українців у цей карколомний час.