І оговтався лише тоді коли Китай почав для них становити реальну загрозу.
На цю тему я теж робив відео. А враховуючи, що моя фейсбук аудиторія все одно не дивиться ті відео, то викладу тут текстову версію також:
В першу чергу це відбулось через обережну та розсудливу зовнішню політику Китаю, яка не становила загрози для західного світу. Для того щоб пояснити суть цієї політики, то в якості абсолютно протилежного прикладу можна навести зовнішню політику Радянського союзу. Як ви знаєте, що після закінчення війни, відносини між США та Радянським союзом суттєво погіршились. І згодом це погіршення відносин привело до політичного протистояння, боротьби за сфери впливу та гонки озброєнь. Саме тому цей період називають Холодною війною.
І насправді це якась дивна історична особливість російської політики. Коли маючи значно скромніші економічні можливості, вони кидають всі наявні ресурси лише для того, щоб продемонструвати свою військову потужність і змусити інших рахуватись з ними. І так вони робили в холодну війну. Для того щоб не відставати від більш розвиненіших Сполучених штатів, вони кидили свої значно менші ресурси виключно в нарощування військової могутності. А коли твій потенційний ворог, показово нарощує військову могутність, то це звичайно викликає побоювання до його цілей. І звичайно ж це провокує реакцію у відповідь, яка приводить до гонки озброєнь.
Водночас політика Китаю була абсолютно протилежною. Замість того, щоб змагатись з заходом в озброєнні, Китай показово зосередився виключно на економічному розвитку. І витрати на озброєння намагався тримати на такому рівні, щоб не викликати занепокоєння країн Заходу. Навіть зараз, коли Китай може собі дозволити створити потужну армію, але він цього не робить.
Окремо треба відзначити, що коли Китай мав певні суперечки зі США щодо певних територій, але навіть тоді він уникав конфронтації. Особливо показовою тут є ситуація довкола Тайваню. Просто нагадаю, що не просто острів на який претендує Китай. Для материкового Китаю це країна, з китайським революційним урядом у вигнанні, яка теж називається Китаєм. Тим не менш, Тайвань знаходиться в сфері інтересів США. Хоча вони офіційно цю країну не визнають, через протест зі сторони Китаю. От тільки незважаючи на ці суперечки довкола Тайваня, Китай не намагався вирішити питання військовим шляхом.
І ось така мирна політика Китаю приспала пильність західного світу в той час, як сам Китай посилював свою економічну могутність. До речі, цей феномен навіть символічно назвали - Мирне піднесення Китаю.
І тут ми підходимо до нашого головного питання: як так вийшло, що захід почав програвати конкуренцію Китаю?
В першу чергу через стратегію розвитку. В Китаї вона була, а в Заходу не було.
І давайте поясню більш конкретніше, що я маю на увазі.
В країн Заходу не було як такої економічної політики держави. А натомість економічна ситуація залежала від рішень величезної кількості різних бізнесів з різних галузей, які їх приймали у власних комерційних інтересах.
В той час, як в Китаї є державна стратегія економічного розвитку, яка відображається в пʼятирічних планах. Підозрюю, що в багатьох можуть тут виникнути асоціації з пʼятирічками в СРСР. От тільки крім самої назви, там нема нічого спільного. Бо якщо планування в СРСР полягало в намаганнях вгадати попит і під нього підлаштувати пропозицію, контролюючи при цьому ціни. То в Китаї це планування полягає у розвитку окремих галузей та спрямування в них усіх ресурсів держави.
І тут головна відмінність китайського підходу від західного. Китай не цікавлять такі комерційні показники як обʼєми інвестицій, прибутковість, окупність та висока конкуренція. Китай просто обирає галузі, які він вважає за доцільне розвивати, а потім ці галузі заливає грошима.
Розумієте різницю? В західних країнах галузі зʼявляються, якщо бізнес самостійно захоче інвестувати кошти в цей напрям і лише у разі якщо він досягне успіху в результаті важкої конкурентної боротьби.
В Китаї зовсім по іншому. Галузі зʼявляються по бажанню уряду.
Проблема лише в тому, що такі китайські методи заливання грошей у певні галузі не відповідають правилам чесної конкуренції. Бо так китайські компанії отримують нечесну фінансову перевагу і можуть лише за рахунок демпінгування цін знищувати своїх конкурентів. І саме тому такі методи державної підтримки заборонені Світовою організацією торгівлі. От тільки Китай настільки велика та впливова країна, що їм плювати хотілось на всі ці заборони.
І саме так Китай завойовує світ.
Ну а якщо ж вам більше заходить відео формат, то підписуйтесь на мій-ютуб. Там я зараз більше викладаю контенту ніж в ФБ. Посилання в коментарях)
