Поряд з Близьким Сходом, майбутнє України є одним з найважливіших геополітичних питань наступного року. Новообраний президент США Дональд Трамп говорив про припинення неспровокованої агресивної війни Росії проти свого сусіда протягом 24 годин після повернення на посаду. Київ натякнув на готовність до угоди, але на своїх умовах. Однак, незважаючи на напругу в російській економіці, Владімір Путін, чиї війська за останній рік досягли повільного, але впевненого прогресу, не демонструє особливої схильності сідати за стіл переговорів. Найбільший ризик полягає в тому, що Україну підштовхнуть до перемир'я, яке буде поганим для неї самої, для європейської безпеки і, зрештою, для США та інших союзників.
У Європі побоюються, що Трамп може віддати перевагу швидкому досягненню угоди як першому трофею свого президентства. Він намагається примусити Київ до переговорів, погрожуючи припинити американську допомогу. Однак без тиску на Москву це майже напевно означатиме поклоніння російським вимогам, включаючи нейтралітет і демілітаризацію України.
Небезпека такої угоди очевидна. Сильно ослаблена Україна може знову повернутися в орбіту Москви або піддатися подальшому російському нападу. Київське керівництво може навіть не погодитися на угоду, яка означатиме покірність, а вирішить боротися далі, навіть без підтримки США; європейські країни відчуватимуть моральний і стратегічний обов'язок допомогти. У будь-якому випадку, хоча Трамп може вважати, що виведення США з України дозволить йому зосередитися на Китаї, будь-яка видимість того, що Вашингтон покинув союзника, підбадьорить не лише Пекін, але й такі країни, як Північна Корея та Іран.
Альтернативна угода принаймні можлива, її набагато важче досягти, але вона набагато краща для України та її союзників. Вона була б спрямована на те, щоб, хоча Росія могла б зберегти де-факто контроль над деякими територіями України - якою б огидною не була ця перспектива, - решта території змогла б відновитися, приєднатися до ЄС і процвітати.
Існує два головних виклики на шляху до реалізації такого бачення. Один з них - змусити непоступливого Путіна сісти за стіл переговорів з готовністю до компромісу; його метою, зрештою, завжди було не стільки захоплення території, скільки підрив української державності. Але, можливо, ще можна підштовхнути російського лідера до угоди, попередивши - як запропонував Трамп - що в іншому випадку США дадуть Україні «більше, ніж вони коли-небудь отримували».
Для цього потрібно не лише пообіцяти, але й швидко надати Києву значно більшу військову допомогу, щоб продемонструвати серйозність своїх намірів. Ризики російської ескалації зростуть. Проте, як визнають деякі люди, близькі до новообраного президента США, «погана» угода для України може стати «Афганістаном Трампа», маючи на увазі безладне виведення військ у 2021 році за часів Джо Байдена, яке, як кажуть, Трамп засуджує. Європейські союзники повинні наполягати на цьому аргументі перед новим президентом.
Другий виклик полягає в тому, що будь-яка угода, яка дозволить решті території України відновитися, має бути підкріплена гарантіями безпеки, достатньо сильними, щоб утримати Москву від майбутніх нападів. Оскільки консенсус щодо запрошення Києва до вступу в НАТО може бути неможливим, а Трамп прагне скоротити, а не розширити військові зобов'язання США в Європі, забезпечення таких гарантій може лягти на плечі європейських країн. Президент Франції Еммануель Макрон очолив консультації щодо гарантій безпеки, включно з можливим розгортанням військ. Але прогрес поки що обмежений. Адекватні домовленості вимагатимуть мобілізації виснажених на сьогодні європейських сил і ресурсів у масштабах, небачених десятиліттями.
Ані «погане» перемир'я, ані тривале продовження руйнівної війни зі зменшенням надії на відновлення цілісності України не є привабливим варіантом. Прийнятну угоду буде складно досягти і дорого підтримувати. Однак, взявши на себе ці витрати зараз, можна уникнути набагато більших витрат у майбутньому.
