Просто уявіть собі. На одній шальці терезів - мовний закон, як виправлення кількасотлітньої несправедливості й кривди, стовп творення нації й розрада багатомільйонного народу в центрі Європи. На іншій - «шкурняк» однієї конкретної людини, котра продає свою третьосортну кінопродукцію за поребрик (і котра так тішиться останніми місяцями зростанням рейтингу відтоді, як став удавати патріота). І всі його потенційні втрати коштуватимуть від сили кілька мільйонів баксів протягом років.
Та шкурний інтерес легко переважає - навіть при тому, що сховати це (на відміну від інших корупційних оборудок) ніяк не вдається і супроводжується все масштабною тривалою публічною ганьбою.
Ну яке ж воно дріб‘язкове, фальшиве і нікчемне…
