Я довго думав, чи писати цей текст? І не тільки тому, що його можуть розцінити як панічний і такий що демотивує націю до опору зовнішній агресії. Проте, як на мене ролики де тилові бички нападають на представників ТЦК та роз’яснення влади що демобілізації для тих хто воює вже два роки – не буде, демотивували ЗСУ так, ще невідомо як більше. Певно, шкоди з мого тексту не буде. Отже?
Якою я бачу перспективу завершення війни? Відповідаю, війна завершиться перемир’ям. Безумовним і без жодних угод. Просто обидві сторони після переговорів припинять стріляти і замруть на кожен на своїх позиціях, як Південна і Північна Корея у 1953 р.
Де ці позиції будуть? Не знаю, я вже писав – війна танок парний. Хто кого куди випхає, той там і закріпиться. Але я точно переконаний, це станеться тоді коли Москва більше не зможе воювати, а ми більше не зможемо визволяти. Може статися таке (я не виключаю), що ми зможемо вийти на кордони 2013 року (певно – без Криму). А може – ні. Розумієте, я не вірю в те що Москва погодиться на перемир’я за принципом «хто де стоїть – там зупинився». Москва зажадає або визнання частини наших територій своїми, або – значних територіальних поступок без бою. Ви готові за перемир’я віддати Москві Харків та Запоріжжя? А доведеться. Ви ж не хочете більше воювати – правда?
Ще я не вірю в можливість перемир’я, через те що українці втомляться воювати. Це буде не перемир’я, це буде поразка і зникнення України з мапи світу. Питання буде лише – швидко чи розтягнуто в часі? Я помирати не збираюся, про всяк випадок.
Коли можуть скластися умови для перемир’я? Тоді, коли Москва стикнеться з потужними економічними проблемами всередині себе. З голодом, наприклад. Або з гіперінфляцією. Я вам навіть скажу яким буде прояв цього – ЗСУ в той момент знову підуть в успішний наступ, як за Залужного. Підуть – і видохнуться. Бо сил – не буде.
А поки до цього дійде, в тилу у нас все стане дуже погано. Про стан економіки України, думаю писати не треба – всі все і так знають. Але це не межа. Вже очевидно, Захід зменшує нам економічну допомогу – його дістало годувати країну, яка переводити економіку на військові рейки вирішили лише через 1,5 роки війни – і не перевела досі.
Я маю дуже погані новини для всіх. Наше життя часів Порошенка для нас перетворюється на нездійснену казку. Відтепер все буде принципово інакше. Огляньте своє життя зараз – далі буде набагато жорсткіше. Україні доведеться стати дуже воєнізованої країною. Інакше нам не вижити. Звісно, це не станеться в один день. Проте. В березні 2022 р. уявити що ухилянти будуть зимою перепливати Тису і замерзати в Карпатах, теж було непросто.
Я маю ще більш погані новини для пенсіонерів – пенсії стануть ще нижчі ніж зараз. Зжере інфляція.
Я згоден з висновками Гудименка. Східні області України потрохи стануть знелюдненими – там залишаться тільки армія і ті хто харчується з армії. Ще – любителі гострих вражень, як на американському фронтирі. Харків і Запоріжжя занепадуть. Промисловість і бізнес переберуться на правий берег Дніпра – важко вести бізнес там де дістають керовані авіабомби.
Просто для розуміння, навіть перемир’я не означатиме завершення війни, бо Москва дуже скоро зажадає реваншу. Готуватиме його. Від таких перспектив за кордон виїдуть чимало громадян, які зараз з нами і воюють. Залишаться лише ті, кому Україна справді потрібна – хто буде готовий мінятися внутрішньо і морально. Ми повернемося до світогляду козацтва і Дикого Поля – вдень працюємо, вночі від ворогів відстрілюємося.
До речі, це буде нація здатна перевертати гори. Нація яка жадатиме перемоги. Житиме для перемог.
Перспективи чинної влади, за такого майбутнього я оцінювати не буду – забагато варіантів. Скажу одне, все вище перелічене робити доведеться – так само як довелося починати мобілізацію. Не хотів би я, аби все вище перелічене почала здійснювати політсила, якій я симпатизую. Такій політсилі краще прийти потім.
Будь ласка. Скажіть що я не правий.