Зараз основна дискусія точиться в психолочній площині - «відступить чи не відступить Путін перед погрозами Трампа?».
Однак відповідь на це запитання криється якраз не в психології, а в елементарній логіці диктатора. Путін так розкочегарив свою військову машину і перепрошив мізки свого «глибинного народу», що йому без продовження війни - ніяк. Згортання бойових дій, зупинка виплат та навіть мінімальне зменшення бюджету на потреби МО автоматично запустить хвилю невдоволення. Тому поки Путін буде живий, йому постійно потрібна агресія. Перемкнутись з України на інший варіант (Сирію, наприклад) зараз не дуже вийде. Відповідно, ще одна мала «побєдоносна» війна - річ абсолютно неочевидна в силу браку ресурсів.
Теоретично, в разі «підморозки» ще рік можна годувати своє оточення тим, що «ми зараз ще раз підготуємось і як вдаримо». Але по факту тоді треба визнати, що Трамп - більший альфа-самець, ніж сам Путін. А це вже понятійні проблеми, коли цар стає в розумінні оточення слабким.
Тому поки що моє відчуття незмінне: Путін воюватиме до того часу, поки обʼєктивно матиме сили. Це не виключає сценаріїв, що він водитиме хороводи з Трампом чи Сі. Для нього зараз зупинити війну є більш смертоносною небезпекою, ніж її продовжувати, обіцяючи своєму оточенню, що «от-от ми їх (Україну, Європу, США) дотиснемо». Головна загроза для нас, щоб вони дійсно не дотисли. І поки що ця загроза є досі актуальною.
