Українські військові кораблі грандіозно опустили весь хвалений військовий флот Росії. 23 вересня два кораблі ВМСУ: пошуково-рятувальне судно «Донбас» та морський буксир «Корець» пройшли Керченську протоку і направилися до Бердянська, де вже створюється українська військово-морська база на Азовському морі, з очевидною метою – протистояти військовій агресії «народу зайвої хромосоми».
Багато це чи мало? І московські неоімперці, і українські всепропадли за звичкою в унісон зараз співають однакової: «Всього лише пошуково-рятувальне судно і буксир протягнули! Хіба то перемога?!» Оцінимо?
Ще в липні поточного року все, що могла протиставити Україна Москві на Азовському морі – це був Маріупольський загін прикордонної морської охорони: два легких кораблі і півтора десятка катерів. При цьому, Москва завела на Азовське море 18 бойових кораблів. Наводить на роздуми?
На той самий липень 2018 р. українською стороною було зафіксовано 116 затримань руху цивільних вантажних суден – подекуди на термін до 3,5 діб. Простій вантажного судна – це біля $15000 на добу.
На початку місяця РНБО і Міноборони затвердили комплекс заходів для захисту інтересів країни в Азовському та Чорному морях. 10-11 вересня на Азовське море були доставлені суходолом і спущені на воду два малі броньовані артилерійські катери «Лубни» і «Кременчук», тепер туди ж перекинуті ще два військові кораблі. Це – на додачу до кораблів прикордонників.
«І що оці чотири кораблі, разом з прикордонниками зможуть в разі чого протистояти російському флоту?» - віщую регіт зрадників? Відповідаю – це краще ніж нічого. А буде більше. Насмілюся нагадати, що ширина Азовського моря, в найширшому його місці – 200 км. Пригадуємо радіус бою сучасних ракетних систем… Під час Другої Світової війни Німеччина, не те що на Азовському – на Чорному морі флоту практично не мала, все що в неї було, виконувало допоміжні дії, до ударів німецької артилерії і авіації. А от совок Чорноморський флот мав – він героїчно загинув під ударами Вермахту і Люфтваффе. Бо навіть зараз флот на Чорному морі має сенс тримати лише для одного – для наступальних дій через акваторію моря. Саме для цього свої флоти тримали там Туреччина (член НАТО, на секундочку) і совок зі своїми сателітами по Варшавській угоді. В разі чисто оборонної стратегії флот на Чорному морі мусить лише виконувати допоміжні дії до артилерії та авіації. Це розуміли в Німецьких Крігсмаріне в Другу Світову війну – тому й обійшлися діями союзного румунського флоту. Бо вже тоді літак і далекобійна гармата Чорне море прострілювали наскрізь. Нині – й поготів. В Азовському морі – тим більше.
Іншими словами, призначення військових кораблів на Чорному та Азовському морях – патрулювати акваторію і коректувати удари артилерії, ракет і авіації в разі військової агресії РФ. Наразі – цього досить.
До цього. «Донбас» - рятувальне судно, тобто таке, яке може діяти в складних погодних умовах, має невелику осадку і великі вантажні відсіки для перевезення врятованих людей і обладнання. Тобто – може виконувати широке коло задач, аж до перекидання резервів вздовж морського узбережжя.
«А хіба то великий подвиг – аж пройти під мостом?» - не вгамуються всепропадли. Відповідаю. Ще нещодавно ми НЕ мріяли не тільки про проходження під Керченським мостом, а й про спокійне плавання в районах Миколаєва і Одеси. 4 червня 2015 р. фрегат «Гетьман Сагайдачний», ракетний катер «Прилуки» та базовий тральщик «Генічеськ» мусили запобігати прориву в територіальні води України російського сторожовика «Ладний». 8 вересня 2016 р. корабель морської охорони ДПСУ «Поділля» чинив опір проходу в територіальні води України сторожовика «Смєтлівий» та розвідницького корабля «Приазовьє». Останні події – 20 вересня цього року вже згаданий «Приазов’є» надмірно зблизився з українськими суднами.
Москва явно давала зрозуміти, що закони їй не писані, і що робитиме вона в українських водах що сама захоче. Ба-більше. Москва неодноразово заявляла, що перекидання кораблів на Азовське море – це типу для убезпечення Керченського мосту від українських диверсантів. Ну… убезпечили. Показали, що українські військові судна під керченським мостом плавати можуть коли захочуть.
Очевидно, Москву спіймали за її власну пиху – як вуличного сявку, який неодноразово погрожував «порізати», і який здувся зразу, як йому сказали: «Ну ріж! Давай! Слабо?!» Як з’ясувалося – слабо. А що робить Москва коли її ловлять на слабо? Вона починає брехати.
По-перше вона заявляє ніби українські кораблі вів російський лоцман. Смішно! Скажіть, ну навіщо українським військовим кораблям російський лоцман, аби плавати українськими територіальними водами? Хіба своїх бракує? Найкращим доказом того, що українські кораблі вів таки український лоцман служить той факт, що наші кораблі таки припливли куди хотіли. Бо був би там лоцман з РФ – наші кораблі точно полічили б усі мілини від Чорного до Азовського морів. Доведено барановозом «Ашот».
По-друге, колоради вже стогнуть, ніби зупинити українські кораблі їм завадив американський літак, який спостерігав за подіями в Керченській протоці. Я нагадую – вломитися псковською десантурою на Донбас (героїчно полягла під Гергіївкою 20 серпня 2014 р.) Москві жоден американський літак не завадив. Що ж їй завадило?
А завадило їй усвідомлення того, що українські кораблі в разі спроби зупинки будуть стріляти і прориватимуться до останнього. А це вже – війна з усіма похідними. Це вже не гра мускулами, тут перспективи появи зайвих дірок в черепах – очевидні. А війна – це нові санкції, на додачу до тих, які уже смішать «народ зайвої хромосоми». Аж на кутні.
І ще. Сьогодні відкривається Генеральна асамблея ООН. На ній серед іншого обговорюватиметься ситуація на тимчасово окупованих територіях України. На тлі проходу українських кораблів під Керченським мостом розмовляти з Україною делегації Москви буде «ду-у-у-уже комфортно».
Все це дає повну картину, аби усвідомити, ЩО стояло на кону, і ЯКИЙ подвиг здійснили щойно українські моряки.
