У те, що так швидко можна повернути Херсон. Уже цієї осені. І досі в це не віриться.
Вся історія росії свідчить, що імперія, одного разу загарбавши щось, не віддавала це століттями й не інакше, як після свого чергового розпаду чи відчутного больового шоку.
І сталінський наказ № 227 від 28 липня 1942 року, названий: "Ні кроку назад", з його штрафними ротами й батальйонами, загородзагонами й розстрілами на місці без суду і слідства, мабуть не сталіним був вигаданий, а йшов іще від тимуджинової Ясси, яка штовхала на смерть, а отже й на вбивства ординців і віками була запорукою нових загарбань...
Але цього разу щось у них не спрацювало. Щось розгвинтилося. Й хоча й кричать : "За царя, за родіну, за вєру" але вже не так істово, не так безоглядно, не з таким хмільним від перемог писком.,..
У Клаузевиця виведене одне непорушне правило війни: за інших рівних умов виграє та армія і та нація, яка має більше ресурсів. Це правило діяло всі віки. І за всіма ознаками аналітичної стратегії в українців не було жодного шансу.
Але сьогодні й ця математика вже не спрацьовує. Щось міняється в евклідовій історії Землі? Щось нелінійне відбувається, щось незбагненне, до чого причетні українці? Будемо вірити, що міняється...
А щодо мене, скажу - як радісно іноді помилятися в власних прогнозах.
