Більш просунуті й агресивні – на стороні Трампа. Поки що вони цифрують компанію, як абсолютно рівну. Рейтинги кандидатів зійшлися.
Російськомовна західна преса вже порахувала, спираючись на коефіцієнти, поправки та непередбачуваність республіканця, що його перемога не викликає сумнівів. Бо Гарріс слабка, недосвідчена, «біла пляма», і їй «важко щось протиставити Трампу», не маючи «політичного багажу».
Ну що ж, у Зеленського не було навіть валізи, щоб у неї скласти не тільки політичний, але й взагалі будь-який багаж, придатний для управління великою пострадянською державою перехідного типу.
Правда, може в Україні більше демократії, ніж у США, а виборці не ходять стадом за партійними лідерами.
Головне питання в тому, за кого проголосують «магічні» 15% як би в незалежних в штатах, що коливаються на манір механічного маятника. Статистика підтверджує цю інтригу, бо 45% традиційно голосують за демократів, а лише 40% – за республіканців.
Але історія дивовижна, містична і якась з пилом абсурдності, бо вся бюрократія США боїться і не хоче Трампа, проти нього майже всі ЗМІ та більшість інститутів Америки.
І він буде закінчувати своє президентство старішим за Байдена, а питання його когнітивності вже зараз викликають тривогу у всьому світі.
Суть не в цьому. Байден допустив трагічну для українців помилку, не зробивши ставку на їх перемогу і відмовивши в наданні їм всієї необхідної зброї, коли на неї був найбільший запит, а добровольчий рух битись з росіянами «зашкалював».
Розколоти китайсько-російський альянс вже навіть теоретично неможливо. Спроби перевести стрілки на головну загрозу з Китаю, за наполяганням Саллівана, були наївними й стали небезпечними. За його спиною Росія разом з Іраном організувала напад ХАМАСу, за підтримки Хезболли, на Ізраїль. З метою дестабілізувати Близький Схід і таким чином відключити США від допомоги Україні.
У західних аналітиків мають зникнути сумніви щодо війни в Україні. Вона є точкою запуску глобальної війни прямими й асиметричними способами з метою переформатувати світ, половина якого має належати новому альянсу на чолі з Пекіном і Москвою.
Поки ця війна не буде припинена, дестабілізація світу, яка все більше буде рухатись по лезу ножа, має всі ознаки до нарощування.
Камала Гарріс через її залежність від Байдена і Саллівана, не наважується назвати Росію головною загрозою для Америки. Натомість Китаю вона назвала такою Іран. Піднебесна розширює військові навчання навколо Тайваню, все більше наближаючись до лінії, коли вона буде стерта через перехід воєнних маневрів у безпосередньо війну.
Милий міністр США Остін не вірить в направлення контингенту корейських військових в Росію для участі у війні проти України. Висловлюючи, як старенький батько, стурбованість, він використовує різні фігури мови, аби не сказати, що «це швидко наближає людство до Третьої світової війни».
Звичайно, американські й натівські військові ніколи не будуть брати участь у бойових діях проти Росії, бо НАТО з нею не воює. І хоч вкрай важко тримати так довго голову у піску, американська адміністрація хоче залишити таку позу в спадщину Гарріс.
Змінити її можна лише за ці останні 3 тижні. Поки Байден володіє необмеженою конституційною легітимністю і може пробудити в собі американського ковбоя. Хоча це ще більш неймовірно, аніж висадка на Марсі Маском переселенців із Землі.
Але ще є соломинка, за якою можуть схопитися українство і його віддані друзі, аби не втопитися у московських болотах.
Якщо переможе Камала Гарріс, то президент Байден зможе провести, хоча б віртуальний, онлайн-саміт «Рамштайн» за участю всіх лідерів-союзників і основних оборонних та закордонних міністрів. Звичайно, це може бути ослабленим кроком і виглядати непереконливо на тлі театралізованого і костюмованого БРІКС-балу в російській Казані.
