Продовження, початок «Через 20 років на полі бою важко буде знайти живу людину. Як світ опановує нові технології» читайте тут.
Штучний інтелект (ШІ) поки що не виправдовує очікувань як комерційний продукт, проте має величезні перспективи для застосування у військовій сфері. Саме це спонукає розвивати нейромережі східні диктатури і одночасно гальмує цей процес у ЄС та США, – пишуть Марк Міллі, донедавна голова Об’єднаного комітету начальників штабів США з 2019 по 2023 р., та Ерік Шмідт – ексгендиректор і голова Google Ерік Шмідт для Foreign Affairs
Uncle Sam, попри лідерство у розробці ШІ, відстає від Китаю у військовому застосуванні нейромереж. Пекін вже створив віртуального військового командувача на основі ШІ, який керує симуляціями бойових дій. Хоча реальні рішення поки що ухвалюють люди, Китай завзято працює над тим, щоб передати цю відповідальність машинам. КНР також контролює більшу частину світового ринку комерційних дронів і використовує війну в Україні як полігон для випробування своїх розробок.
США має найякісніші розробницькі системи та найбільші фінансові вкладення в розвиток ШІ… який так і не «вибрався» з офісу OpenAI, аби потрапити до рук американських військових. Пентагон занадто повільний: усвідомлення необхідності трансформації збройних сил країни є, але воно впирається у численні бюрократичні та промислові перешкоди. Глобальний лідер або усвідомить, що епоха домінування вогневої могутності завершилася і слід терміново змінювати курс... або програє у війні майбутнього, – ось головна думка двох авторів, донедавна топів військової та технологійної індустрій.
Зараз жодна з провідних держав ще не наблизилася до можливості вести битву майбутнього, не розпочала масштабне виробництво роботизованої зброї, не створила повноцінної програми для неї. І це насправді блискуча для нас із вами новина, адже ситуація з розвитком ШІ у військовій сфері нагадує гонку ядерних озброєнь середини XX століття.
Швидкий розвиток технологій, потенційна здатність завдавати масової шкоди та складність контролю над ними створюють серйозні виклики для міжнародної безпеки. Західні демократії стоять перед складним вибором: або прискорити розвиток військового ШІ, ризикуючи втратити контроль над ситуацією, або залишитися позаду, наражаючи себе на загрози.
Саме тому політики країн НАТО не хочуть допускати безконтрольний розвиток «штучних» армій. Автори тексту звинувачують у цьому улюбленого коника цивілізації — бюрократію, але насправді розвиток технологій пригальмовується і здоровим глуздом: адже надздобутки однієї країни неодмінно потраплять у руки ворога. Це лише питання часу. І так ескалація виходить на нове коло... Одне за іншим.
