Спостерігачі, які коментують несподівану для багатьох вражаючу перемогу партії Девіда Кемерона на виборах до британського парламенту, як правило, зосереджуються на аналізі вічної дуелі консерваторів і лейбористів, повідомляє espreso.tv/
Напередодні голосування здавалося, що лейбористи, як ніколи, близькі до політичного реваншу і їхнього лідера Еда Мілібенда вже називали майбутнім прем'єр-міністром Великої Британії. За одну ніч Мілібенд з нової зірки британської та світової політики перетворився на невдаху - ймовірно, вже незабаром він залишить навіть пост лідера лейбористів. А ось Девід Кемерон тріумфує. Але де? В Англії, зовсім не у Великій Британії!
Ед Мілібенд
Минулі вибори стали першою за всю історію Об’єднаного Королівства колективною поразкою загальнонаціональних партій. За консерваторів, лейбористів, ліберальних демократів голосують тільки в Англії та Уельсі. У Шотландії консерватори - переможці парламентських виборів - не спромоглися завоювати жодного місця, їхні союзники по правлячій коаліції ліберальні демократи отримали лише одне місце на далеких Оркнейських і Шетландських островах, а лейбористи відвоювали один з округів Единбурга.
Вся інша Шотландія - а це ще 56 депутатських місць - пофарбована в кольори Шотландської національної партії Ніколи Стьорджен. Прихильники шотландської незалежності програли нещодавній референдум, але виграли політичний суверенітет.
Щось схоже сталося і в Північній Ірландії, депутати від якої будуть представляти місцеві партії, а не загальнонаціональні списки. Навіть прихильники єдності цієї частини острова з Об’єднаним Королівством голосують за своїх, а не за консерваторів або лейбористів. При цьому складається парадоксальна, суто британська ситуація. У Партії незалежності Об’єднаного Королівства - місцевих євроскептиків - мільйони прихильників серед англійців. Їх більше, ніж виборців Шотландської національної партії. І тим не менш, у останньої буде 56 депутатів, а у англійських націоналістів - всього один на даний момент.
Чи довго подібна система врахування настроїв англійців буде сприйматися позитивно? Чи зрозуміють політики у Лондоні, що ці вибори - справжнє народження Англії, яка політично відрізняється від Шотландії та Північної Ірландії - але не має ані свого парламенту, ані інструментів ефективного політичного представництва інтересів громадян?
Девід Кемерон
А зрозуміти доведеться. Той же Кемерон обіцяв своїм виборцям провести референдум щодо членства в ЄС. І якщо результати цього референдуму будуть значно відрізнятися у Англії і Шотландії, то двом найважливішим частинам Сполученого Королівства доведеться знову замислитися про спільне майбутнє. І вже не Шотландія буде намагатися відокремитися від Англії, а Англія - від Шотландії. А таких прикладів можна навести чимало - бо за основними політичними та економічними питаннями позиції консерваторів і ШНП разюче відрізняються і будь-яке серйозне рішення Лондона буде тепер ставати приводом для демонстрації самостійності Единбурга. Це і є справжній початок нової політичної ери для однієї з найвпливовіших країн Європейського континенту.
