Шість років тому сталася подія, з якої ЗЕботва нині має всі шанси розвернути шикарну зраду про те як «Порошенко ще раз підставив вояків». Шість років тому терористами ДиРи і ракетними підрозділами армії Росії з установок «Град» та «Торнадо» був розстріляний військовий табір біля Зеленопілля. Під обстріл потрапили підрозділи 24-ї і 72-ї механізованих та 79-ї аеромобільної бригад, також – друга мотоманеврова група Держприкордонслужби. Загинули 35 вояків включаючи полковника Момота.
З трагедії ще тоді була склепана зразкова «зрада» згідно якої командування ЗСУ якщо не свідомо підставило свої частини під бій, то принаймні проявила кручуще службове недбальство, зібравши велику кількість військ в зоні дії ворожої ракетної артилерії. Переконаний – подібну зрадоньку розганятиме і сьогодні ботва зеленого кольору у всіх його відтінках. То якщо побачите таку «зраду» запитайте ботву про таке.
Сектором «Д» на той момент командував командувач 72-ї бригади полковник Грищенко (генерал Литвин був призначений пізніше). До того 72-а здійснила рейд вздовж кордону, відрізавши значні сили терористів ДиРи від Росії. Пізніше 72-а успішно прорвалася з Південного оточення. Протягом літьного кампанії 2014 р. 72-а бригада показала себе одною з найкращих частин ЗСУ, і це заслуга в тому числі її командира. Питання – що за паморочення зійшло на полковника Грищенка напередодні 11 липня?
Питання друге. 72-а і 79-а бригади і прикордонники Момота з боїв не вилазили з квітня 2014 р. На позиціях біля кордону вони знаходилися з початку червня 2014 р. (знамениті висоти «Браво» і «Гранит»). Вони чудово знали, що по них можуть стріляти з російського боку – прецеденти уже були. Вони набагато краще за нас з вами уявляли можливості артилерії, в т ч – ракетної. І так, вислухувати і не виконувати накази, командири на той момент уже уміли гарно. Питання – чому вони з такою готовністю такими масами стали в одному таборі біля Зеленопілля?
Питання третє, нарешті. У мене свого часу був шок, коли я дізнався що в той самий час, як стався розстріл під Зеленопіллям, частини Сектору С, які доти звільнили Слов’янськ, Краматорськ та Миколаївку так само зібрали біля щойно звільненого Бахмута.
Якщо ЗЕботва вам зв’язати докупи ці факти не зможе – я вам пропоную власне пояснення. Командування АТО планувало прорив по зустрічних напрямках вздовж дороги Бахмут – Світлодарськ – Дебальцево – Хрустальний – Антрацит – Зеленопілля. Від Бахмуту до Зеленопілля по прямій – 128 км. В разі успіху такого прориву угрупування вздовж кордону здобуло б канал зв’язку з «великою землею», Донецьк був би відрізаний від Луганська і від Росії і був би замкнутий в оточення. Але. Аби операція була успішною було потрібно для першого удару сконцентрувати БАГАТО сил. А атакуюче угрупування найбільш слабке… перед наступом. Доведено Другою Світовою війною. От саме в момент концентрації сил по українському табору було нанесено удар.
Доречне питання – а як же Москва дізналася про місце розташування українського табору? А дуже просто. По-перше – від місцевих. По-друге – здогадайтеся, чому під час прориву з Південного мішка командування 79-ї і 72-ї бригад КАТЕГОРИЧНО заборонило своїм бійцям користуватися мобілками? А тому, що фахівці ще у липня 14-го казали, табір під Зеленопіллям швидше за все був запеленгований через величезну кількість мобілок, що працювали в одному місці. Таке скупчення російські локатори просто не могли не помітити.
Моя версія - от така. Так, ми ніколи не воювали раніше. Ми всьому навчалися. Офіцери будували плани за тими зразками, які вивчали в училищах і відпрацьовували на маневрах, але реальність внесла свої безжальні корективи. Задум був непоганий, для його вдалої реалізації забракло банально досвіду. Так завжди буває в країнах які десятиріччями зневажали на питання своєї безпеки.
І зараз це робиться знову. Тому пам’ятаймо, ті хто не розберуться з Зеленопіллям – здобудуть нові Зеленопілля.
