Сотні людей, які зібралися під адміністрацією нового президента України Володимира Зеленського на акцію «Ні – капітуляції!», нагадали, наскільки болісно українське суспільство може сприйняти будь-які пропозиції глави держави, що будуть розцінені як односторонні поступки Кремлю. Власне, це можна було передбачити ще в день обрання Зеленського президентом України, але те, що акції протесту почнуться так швидко, не очікував ніхто.
Причиною став цілий калейдоскоп подій, які відбулися на Донбасі і на переговорах в Мінську, що поновилися після обрання Зеленського. Своїм представником на переговорах новий президент вибрав старого – другого президента України Леоніда Кучму, який виконував цю ж роль в команді попередника Зеленського Петра Порошенка. Ті, хто очікував від нового президента рішучої зміни складу учасників переговорів, явно виявились розчаровані.
План Пінчука – замаскована капітуляція України
Ще більше занепокоєння викликала поява в адміністрації президента разом з Кучмою його зятя, олігарха Віктора Пінчука. Пінчук ще 2017 року запропонував план мирного врегулювання, що відображав побажання українських товстосумів – фактичне перетворення України на «буферну зону» між Росією і Заходом, на території якої буде нескладно зберігати і примножувати отримані за пострадянський час капітали. Для багатьох активістів план Пінчука, який пропонував врахувати російські побажання щодо майбутнього України – і є справжнісінькою, нехай і замаскованою капітуляцією країни.
Поява Леоніда Кучми в Мінську тільки підтвердила ці підозри. Досі важко зрозуміти, що ж насправді сказав колишній президент на перемовинах – Леонід Данилович блискучий майстер інтерпретувати власні висловлювання, але сам факт обговорення теми припинення блокади окупованих територій і заклику до українських військових не стріляти в відповідь на обстріли з боку «ДНР» і «ЛНР» підвищив градус суспільної напруги. А потім сама тема дискусії в Мінську була перекрита артилерійським обстрілом позицій українських військових і твердженнями, що цей обстріл – і загибель людей – міг би бути попередженим, якщо б не наказ нового військового командування не стріляти у відповідь.
Зрозуміло, що розмови в медіа та соціальних мережах навколо військових дій і переговорів аж ніяк не завжди відбивають справжню картину того, що відбувається.
Зеленський – обранець пасивного електорату
Однак для нової адміністрації досить важко вибудувати ефективну комунікацію по одному з найскладніших питань української політики. Коли прес-секретар президента Юлія Мендель спробувала пояснити тезу про небезпеку вогню тим, що українські війська обстрілюють цивільні об’єкти в відповідь на провокації бойовиків, це викликало лише нову хвилю обурення і було використано російськими ЗМІ як доказ українського визнання вбивств мирних жителів.
Зрозуміло, що далеким від політики людям непросто налагодити таку комунікацію в перші дні перебування при владі. Однак необхідно зрозуміти одну дуже важливу річ – ніякі рішення, які повинні будуть зупинити війну на Донбасі, не зможуть бути схвалені без суспільної згоди. І ця згода – аж ніяк не питання рейтингів, це перш за все питання справжнього консенсусу і комунікації. Зеленський, який переміг з величезним відривом на президентських виборах, залишається обранцем пасивного електорату. Але для того, щоб не просто перебувати в резиденції президента, але і ухвалювати якісь рішення, йому не обійтися без схвалення активної меншини українського суспільства – тих, хто не чекає від влади чудес і виходить на акції протесту або підтримки не за гроші.
Найнебезпечніший для сучасної України сценарій
При цьому надії на захист силових структур в ситуації, коли ти хочеш проігнорувати цю меншість, є безглуздими. Українські силовики вже навчені гірким досвідом 2004 і 2014 років і знають, що саме їх намагаються зробити крайніми в разі невдачі влади. До того ж під час обох Майданів йшлося про протистояння мирного протесту і навчених бійців, а війна може додати до протестного руху людей, які здатні поводитися зі зброєю не гірше за будь-якого спецназівця. І це – найнебезпечніший для сучасної України сценарій.
Заради того, щоб його уникнути, Володимиру Зеленському вже сьогодні необхідно буде зрозуміти різницю між виборцями і активними громадянами. Виборці вручили йому мандат довіри. Але щоб з цим мандатом щось зробити, новому президенту доведеться завоювати довіру активних громадян. І це буде набагато важче, ніж перемогти на президентських і парламентських виборах.
