Президент України Володимир Зеленський вперше з часу вступу на посаду приймає у Києві саміт Україна – ЄС. Але цей перший саміт для Зеленського – одночасно остання зустріч з нинішнім керівництвом Європейського Союзу. На наступних зустрічах він буде спілкуватися з абсолютно іншими людьми.
Напередодні саміту Зеленський відвідав Станицю Луганську – місце, де відбулося перше за багато років розведення українських і окупаційних військ в супроводі глави Євроради Дональда Туска.
Компроміс вдарить по Україні?
Туск, колишній прем’єр-міністр Польщі і лідер ліберальної «Громадянської платформи», всі роки перебування на чолі Європейської ради був одним з найактивніших захисників українських інтересів і не давав іншим європейцям забути про кризу в цій країні.
Його наступник, бельгійський прем’єр Шарль Мішель – не менш професійний політик і теж ліберал. Але він незмірно далі, ніж Туск, в питаннях, які стосуються проблем сходу і центру Європи.
І взагалі, в новому керівництві Єврокомісії представників Центральної Європи більше немає. Таким виявився своєрідний компроміс останнього саміту Євросоюзу – щоб задовольнити амбіції керівників Польщі та Угорщини, які заблокували призначення найбільш очевидних кандидатів, лідери країн Західної Європи змінили кадрові рішення, але одночасно відсторонили центральноєвропейців від участі в керівництві структурами ЄС. І все майбутнє керівництво ЄС змістилося на захід і південь.
Кого Київ може зацікавити?
Зрозуміло, що Мішелю Україна буде аж ніяк не такою цікавою, як для Туска, а для нового глави європейської дипломатії, міністра закордонних справ Іспанії Жозепа Борреля вся російсько-українська проблема – куди більш далека історія, ніж для його попередниці, колишньої керівниці італійського МЗС Федерики Могеріні.
Кого ще Україна може зацікавити – так це нову керівницю Єврокомісії, міністра оборони Німеччини Урсулу фон дер Ляєн. Але для початку їй доведеться пройти через непросте голосування в Європарламенті, а потім вже визначитися з пріоритетами. Інший німецький політик, Манфред Вебер, якого Ангела Меркель підтримувала буквального до останніх консультацій європейських лідерів в Осаці, виступав проти будівництва «Північного потоку-2».
А ось Урсула фон дер Ляєн з такою жорсткою позицією ніколи не виступала, намагалася йти в фарватері поглядів федерального канцлера. Її попередник, Жан-Клод Юнкер, пережив українську кризу, що називається, на робочому місці. Для нового глави Єврокомісії новим стане і ставлення Європи до цієї кризи, і нова українська влада.
Будь-хто може вирішити і без Зеленського?
Керівництво ЄС наполягало на саміті в липні, щоб продемонструвати важливість українського порядку денного для Європи і спадкоємність європейської політики. Але забезпечувати цю наступність доведеться вже новим керівникам європейських структур – і, звичайно, новому українському президенту.
Володимир Зеленський вже кілька разів стверджував, що «все було вирішено до нього» – і коли йшлося про повернення Росії в ПАРЄ, і коли говорили про «Північний потік-2». Але є питання, які до Зеленського не вирішено, – а можуть бути вирішені без нього. Наприклад, ослаблення європейських санкцій проти Росії.
І тут українському президенту доведеться дуже постаратися, щоб не допустити такого несприятливого для його країни розвитку подій. При тому, що очевидних союзників в керівництві європейських структур у нього вже не буде.
