Витратив деякий час на перегляд американських телеканалів та моніторинг різних медіа. Бо скандал із додаванням журналіста до чату, де керівництво сектору оборони США обговорювало атаку на Ємен, став просто ідеальним наочним посібником.
Було цікаво спостерігати, як сторони відіграють цей скандал. Тому що якісь суто внутрішні проблеми США (податки, соціальні програми та ін) не завжди зовнішньому спостерігачеві зрозумілі. Неясно, хто має рацію і чиї аргументи вагоміші. А тут все страшенно прозоро.
Остаточно переконався: американські медіа більше не можна розглядати як джерело даних. Це інструмент когнітивної війни, зброя масового ураження. Тим більше, не можна покладатися на оброблені ШІ матеріали. Використовувати інформацію звідти можна, але різко зростає значення контексту: в інтересах яких працює медіа, яке завдання вирішує в даний конкретний момент. Без інтерпретації та поправки на контекст це будуть такі ж повідомлення, як і вести із Північної Кореї.
Бо в ефірі коїться пекло. Медіа поділено за принципом лояльності. Виправдовуючи членів адміністрації Трампа, голови несуть з екранів найлютішу добірну дичину без тіні сором’язливості. Причому як трьохсотдоларові «експерти», так і дорогі популярні провідні та політики. “Репутація” як універсальна цінність відсутня – виключно робота на лояльну аудиторію.
Ми звикли до такої форми життя в нас, коли люди готові озвучити будь-який треш, а потім грубо спростувати себе. У ці «стандарти» доведені до досконалості, справжнє мистецтво.
Дослівний збіг тез (які по клацанню змінюються) у різних спікерів просто виключає будь-які сумніви в наявності «темників»/брифінгу. Така поведінка характерна для партійних ЗМІ та дилерів громадської думки під час виборів. Це просто лобова агітація, жодного відношення до свободи слова та балансів це не має.
Цей жах проник і у ділові медіа, з поправкою, що у фокусі «голосування» грошима, а не бюлетенями.
Для нас це важливо розуміти, бо в Україні продовжують некритично ставитись до західних медіа. Це більше не маяки об’єктивності та достовірності – це учасники інформаційної війни.
Наприклад, коли західні ділові медіа починають писати щось про «затримання російських танкерів», «обвал виробництва» тощо – дуже високі ризики, що це банальні вкиди, щоб заробити грошей на коливаннях цін. Якщо немає залізобетонного першоджерела, що перевіряється, треба сприймати як вкид.е прямо стосується й публікацій «секретних» документів Пентагону, «планів» чи закулісних подробиць війни.
Те, що наразі подано як «секретний документ» про зміну пріоритетів на стримування Китаю, міністр оборони США Піт Хегсет уже два місяці щодня говорить голосом через рот і публікує на сайті Пентагону. Це саме стосується і південного кордону. Ось просто дослівно.
Якщо справді існує якийсь документ із цією інформацією та написом «таємно», то лише з однією метою – щоб його більше людей прочитало та серйозніше сприйняло.
Щодо російського нападу на Україну та перебігу війни, я на своєму рівні, знаючи мікроскопічно мало, вже неодноразово переконувався: західні автори/ЗМІ брешуть, спотворюють (прикрашають, нагнітають тощо), помиляються, займаються самовиправданням, спеціально чи мимоволі вводять в оману. Нерідко з’являються правдиві факти, але цілком спотвореному контексті.
Просто тримайте на крихту свідомості: коли ви починаєте шукати в західних медіа підтвердження своїм переконанням/відчуттям щодо зради та позору – ви їх там знайдете, але це необов’язково буде правда. Швидше – ні.
Оскільки ставки зараз неймовірно високі для всіх (США, Європа, ми, росія…), а фронт рутинізований, прояви когнітивної війни (як і терор у тилу) наростатимуть.
Щодо рекомендацій нічого нового: не споживайте без необхідності (просто тупо не читайте шлак), споживайте із затримкою, особливо коли провокують на емоції. Читайте книги та довгі пости без картинок. Як мінімум, це заспокоює.
