Без жартів. Леонід Ілліч Брежнєв був очільником найсправжнісінької мафії, яка засіла на верхніх щаблях влади.
Саме завдяки заступництву й допомоги з боку Брежнєва його дружбан - Перший секратар компартії Узбекістану Шараф Рашидов організував масове розкрадання бюджетних коштів через закупівлі бавовни, якої в природі не існувало. Ціна питання - понад 4 мільярди рублів, близько 6 мільярдів доларів по курсу. Сьогодні це було б десь 20 мільярдів.
Інший дружбан Брежнєва - Перший секретар Краснодарського крайкома КПРС Сергій Медунов очолював іншу банду у складі радянської мафії. Вона оперувала сотнями мільйонів рублів на рибі, овочах, фруктах.
А от подруга Брежнєва - Голова Ради Національностей Верховної Ради СРСР Ядгар Садикова взагалі займалася дуже оригінальним рекетом. Будучи дотичною до помилування засуджених, спочатку спеціально організовувала обвинувачуваним тяжкі вироки, а потім брала гроші за їх пом`якшення. Ціна питання - до 100 тисяч рублів.
Коли в результаті інтриг та боротьби її було викрито, Леонід Ілліч вступився за подружку й карну справу проти неї наказав прикрити. З посади їїх зняли й зробили... заступницею міністра промисловості будівельних матеріалів та одночасно головою комітету у справах країн Азії та Африки. З отриманих шляхом рекету грошей три мільйони рублів вона повернула державі, а 20 мільйонів їй "пробачили".
А список радянськийх мафіозі довгий-предовгий: Щолоков, Чурбанов, Геоградзе, Ритов, Усманходжаєв, Теребілов, Худайбердиєв, Ішков, Алієв, Лігачов, Соломенцев, Капітонорв, Романов, Гришин, Теребілов... Усе це - радянські "зірки" першої величини, секретарі ЦК КПРС, члени Порлітбюро, міністри тощо.
Щоправда, в радянських газетах про цю мафію не писали і по телевізору не розповідали. По телевізору івсе більше про сицилійську мафію розповідали і навіть серіал "Спрут" про комасара Каттані крутили. Насправді - ось щде справжній спрут.
Чи був в курсі Брежнєв? Аякже. Інші члени кремлівської верхівки теж. Вони теж мали власні банди, які часто конкурували між собою. Наприклад, голова КДБ член Політбюро товариш Андропов прикривав свого друга,Ю Першого секретаря компартії Азербайджану Алієва, який очолював мафію, що кретила гроршвою не меншою, ніж Рашидов. На нафті, фруктах, рибі, ікрі і тій таки бавовні.
Сам Леонід Ілліч Брежнєв теж був длуже небідною людиною. І якщо хтось скаже, що він хабарів не брав - це непроавда. Брав, ще і як. Мов той Ляпкін-Тяпкін з комедії Гоголі "Реваізор" - цуценятами хортів. Наприклад, від свого особистого друга, американського мільярдера Арманда Хаммера Брежнєв отримав "у подарунок" автомобіль "Rolls-Royce Silver Shadow" - таких машини у світі було лише 5. І те, що саме компанія Хаммера отримала замовлененя на будівництво в Москві Міжнародного тогівельниго центру, а також у Тольятті величезного заводу з виробництва аміаку "ТольяттіАзот" та аміакопроводу "Тольятті-Одеса" - то чиста випадковість. "Роллс-Ройс" окремо, а мілліардні замовлення - окремо.
А були й грошові хабарі, лише не у валізах, а замасковані. Нааприклад, за свої мемуари (яких особисто Брежнєв не писав - професійні журнілісти і письменники за нього старалися) - трилогію "Мала земля", "Відродження" та "Цілина" генсек отримав гонорарів 179 тисяч 241 рубль. Це вартість двох десятків трикімнатних кооперативних квартир у Москві. А були й інші "твори" Брежнєва - "Життя за заводським гудком", наприклад. А ще численні грошові премії по 10-15 тисяч рублів.
Усе це було "організовано його найближчимо оточенням. Аби "дорогий" Леонід Ілліч не завертав уваги на "художества" насреддінових-рашидових-медунових. До слова, до діяльності "Діамантової мафії", яка продала за кордон понад 10 тисяч діамантів, були безпосередньо причетні донька генсека Галина Брежнєва та зять - Юрій Чкурбанов, заступник міністра МВС СРСР.
