Учора на прес-конференції кореспондент армійської радіостанції Ґалей ЦАГАЛ запитав Натаніягу, чи визнає він, що ігнорував попередження спецслужб про можливий напад ХАМАС. Той відповів дуже обтічно.
Мабуть, згодом до нього дійшло, що цим він підписує собі вирок і о першій ночі в соцмережах зʼявився його пост, де він категорично заперечив, що отримував від спецслужб будь-яку інформацію щодо запланованого нападу терористів. Це викликало бурхливу критику в суспільстві, що премʼєр не бажає брати відповідальність.
Декілька уроків для України.
1. В Ізраїлі навіть під час війни є вільна преса, а не єдиний марафон.
2. Військова цензура захищає військові таємниці, а не сраки політиків.
3. Навіть кореспонденти державних ЗМІ виконують функцію інформування суспільства, а не підлизують владі чи обслуговують її піарно.
4. Відповідати вищому політичному керівництву країни за провал у безпеці доведеться в будь-якому разі. В ліпшому випадку, політично.
5. Чим більше Натаніягу викручуватиметься, тим більш гнівною буде реакція суспільства. Навіть якщо конкретних повідомлень від спецслужб не було, за провал у безпеці відповідає перша особа країни.
6. Головне. Різниця наша з Ізраїлем полягає в тому, що тут попередження лунали півроку з кожної закордонної праски. Вони містили плани, дати, маршрути нападу, кількість військ і озброєння ворога. А «підготовка» наша до ворожого вторгнення більше нагадувала план здачі країни.
І попри це, влада навіть не намагається натякнути на свою відповідальність. А суспільство продовжує її підтримувати.
Просто зомбоапокаліпсис якийсь.
АПД. Бібі зніс пост
