Ніщо не вказувало на те, що зустріч в Саудівській Аравії одразу принесе гарні новини для України. Як в цілому правильно відзначили в американській делегації, “одна зустріч та один дзвінок” - це ще недостатньо для остаточного розвʼязання війни росії проти України. Для цього недостатніми будуть ані 4,5 години проведені в Ер-Ріяді, ані десятки годин, які ще доведеться провести сторонам за столом перемовин. Отже, важливими є не кількість та тривалість перемовин і дзвінків. Критичним є зміст та якість перемовин, які ще до вчора здавалися неймовірними по відношенню до агресора і міжнародного злочинця. А нині є даністю та цілковито новою обставиною, яку слід визнати і зробити правильні висновки на майбутнє.
Провал української дипломатії: Це слід зафіксувати як доведений факт. Чому допустили, щоб зустріч відбулася без України? Чому не було досі проведено зустріч з українською стороною в аналогічному форматі: глави зовнішньополітичних відомств і радників з питань нацбезпеки? Якщо перший дзвінок Президента Трампа путіну можна було ще сприйняти як непорозуміння, то прямі контакти з путінською командою і оголошене фактичне зближення Вашингтона і Москви - це вирок українській дипломатії. Змінювати підходи слід невідкладно, якщо все ще хочемо потрапити за стіл перемовин на рівних ролях, а не на другорядних. Емоційна дипломатія, якій дозволено обвинувачувати партнерів і союзників та приймати імпульсивні рішення, має поступитися професійному підходу, фаховості та розсудливості.
Кінець ізоляції Росії та Путіна: Протягом останніх 10 років одним з визначальних елементів захисту національних інтересів України була міжнародна ізоляція російського агресора. Перші санкції, запроваджені ще у 2014 році, були далекими від ідеальних. Проте започаткований процес посилював тиск планомірно і незворотньо. Вигнання росії з Групи восьми стало потужним ударом по реноме путіна, як і багато подальших рішень, включно з обмеженнями у сфері енергетики, торгівлі, фінансах та банківській сфері, високих технологіях, і не лише. Після зустрічі в Ер-Ріяді цей запас міцності вже не є недоторканим, а розмови про зустріч президента Трампа з путіним збільшують загрози згортання напрацювань попередніх років. У разі виходу з ізоляції, тиск на росію зменшиться у рази, з відповідними наслідками для позицій України. Чи можна було цього уникнути? Цілком, якби міжнародна активність України в останні роки, а надто з осені 2023 року, відбувалася на засадах єдності та солідарності.
Тренд на Стамбул-2: Очікувано, зустріч в Ер-Ріяді не змінила жодних наративів російського агресора. Там і далі говорять мовою ультиматумів та несприйняття України як рівноправного учасника майбутніх домовленостей та врегулювання. Витоки про нібито “погоджену умову” щодо проведення виборів в Україні каже про те, що Київ сприймається не як субʼєкт, а обʼєкт домовленостей. Звідси і незмінні твердження російської сторони про неможливість територіальних обговорень, загрозу намірам Києва і далі прагнути членства в НАТО, неприйнятність для Кремля будь-яких варіантів розміщення в Україні миротворчих сил. Якщо позиції росії дивуватися не доводиться, то перші коментарі американської сторони не варто пропускати без реакції. Дипломатичної реакції. Йдеться про “неминучі компроміси”, до яких, за словами Вашингтону, слід готуватись і Україні. Києву слід одразу зафіксувати чіткі межі компромісів, які не можуть включати позиції, від яких залежить незалежність, суверенітет, безпека, ідентичність і майбутнє України.
Вкрай небезпечним є те, що в американському прес-релізі за підсумками перемовин Вашингтоном офіційно вживається термін “конфлікт в Україні”замість “агресивна війна росії проти України”, як це було раніше. Це принципово важлива зміна, яка може призвести як до перегляду позицій щодо міжнародно-правової відповідальності росії, так й її кваліфікації як країни-агресора з усіма відповідними наслідками. А там - і повернення до “business as usual”, чого допустити не можна.
Підхід адміністрації Трампа є в цілому зрозумілим. Йдеться про спробу вийти з українсько-російського “гамбіту” з мінімальними втратами. Українській стороні слід чітко розуміти логіку дій Вашингтону для того, щоб у вирішальний момент не опинитися наодинці з десятком підписаних угод про так звані “гарантії безпеки”, в тому числі із США, в яких, як ми і наголошували, немає ані “гарантій”, ані “безпеки”. Яка б не була майбутня домовленість (якщо вона звісно відбудеться, адже російська сторона зробить все можливе для того, щоб перетворити дипломатичний трек на ще одне поле бою), її головним елементом має бути чіткий та ефективний механізм забезпечення її неухильного виконання.
